Редакция  Правила сайта Авторы  Проза  Поэзия  Критика  Другое Форум ТОП Комментарии Кандидаты Бездна Гостевая

Рей

rainyrei

Статус: пользователь

Произведений: 6

Проза Поэзия Другое

Комментарии пользователя (последние 40)

По той бік сцени    →    10 Нояб 2008 00:27    →   
Дозвольте написати автокоментар до вірша. "Коли темно, очі не потрібні Ми можемо бачити нутром крізь шкіру." Уявіть собі темну кімнату, темний зал, кілька або багто людей, жодних з них ви не можете достеменно бачити. Хтось читає вірші, або ж співає. Якщо вам це подобається, ви закриваєте очі і здається, вони вже вам не потрібні. "Коли шумно, нам не потрібіні вуха Нас всередині пронизує звук і вібрація." Ви чуєте голос. Неважливо чи це пісня, чи це монотонні репліки того, хто читає. Ви чуєте тільки голос. Він стає десь дуже близько, десь аж біля самого вуха, він схожий на крик, шум, вібрацію. І здається він десь уже всередині. Ви забуваєте, що колись уміли слухати. "Когось розриває на шматки, А когось робить собою." Це не проблема вибору, це два варіанти. Якщо Ви зрозуміли перші 4 рядки, то неминучим буде якийсь один варіант. Вас або розірве на шматки, те що проникло вже всередину. Або ж ви не будете опиратися а станете частиною цього. "Нам не треба бачити і слухати Нам треба відчувати і знати" Думаю тут все зрозуміло. Нам вже не потрібно сприймати бо ми це відчуваємо. Нам не портібно нічого розуміти і усвідомлювати, бо ми вже це знаємо. "Що десь там По той бік сцени Хтось так само тікає від життя." Тут, якщо хочете міняється ракурс. По той бік сцени. Якась дизорієнтація. Якшо ви ввійшли в середину вірша, то тільки ви знаєте по який саме бік сцени. Хтось так само тікає від життя в мистецтво. Вірші, пісні, мистецтво, це свого роду втеча від життя реального. Там немає кордоінв і меж. Там ми самі є творцями. І дуже прикро коли вже і для того світу придумали рамки і закони. І що, волелюбним і спраглим до безмежних просторів тепер ще кудись тікати? Може їм затісно в римах, логічним послідовностям, завершених і аргументованих думках? Так я сприймаю свій вірш. Мало слів, значення більше. Більше залишено між радків, а наскільки вже залежить від читача. Ви його сприймаєте, крізь призму своєї свідомості. Ви може те заглянути всередину нього і нічого там не знайдете. А якщо він заставить вас заглянути всередину себе. Там буд щось інше. Автор дає вам керунок, образи, думку. Якщо ви її розумієте, ви йдете далі. Якщо ні, бачите лише пусті слова і значення.

По той бік сцени    →    09 Нояб 2008 22:15    →   
Тут власне мається на увазі "бачити і слухати". Це поезія, логіка тут інколи тільки заважає..

По той бік сцени    →    09 Нояб 2008 19:40    →   
Щиро вдячна за такі поради. )

Божевільня для крилатих істот    →    07 Нояб 2008 16:49    →   
Саме так

Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
В результате производством труб большого диаметра занимаются бездарности. (с)Рома Воронежский

"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"

"Книги - это кино для умных"

"Автор умер - но критик всё ещё жив".

"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с)

 

Art magazine Проза

Сайт группировки СТАН Давление света

Веб-каталог «Культурна Україна»

Літературний клуб МАРУСЯ

Буквоид

Редакция       Реклама и сотрудничество
© Все права на произведения принадлежат их авторам.
© Nvc

Свадебные торты на заказ