Це було у нас на заводі Хімволокно

У нас на заводі Хімволокно

Довгий час працював препаратор

Петро Семенович Даун

(мішав реактиви й то-сьо)

І якось Петро Семенович Даун

Зайшов до директора в кабінет і сказав

«Валерій Сергійович Шнітке

Ви така хороша людина

Можна я за двадцять років своєї роботи на заводі Хімволокно

Один раз приведу на екскурсію сина?»

Іван Сергійович Шнітке

Так схожий на героя романів Агати Крісті

Еркюля Пуаро покрутив свої вуса трохи і мовив

«Добре Петро.

Веди свого сина побачим що за малий

Покажем завод там то-сьо

Може в нас колись працюватиме

Мішатиме реактиви. Ви теж хороша людина

І мабуть у вас такі ж самі хороші дітки»

Петро Семенович Даун

Посміхнувся а потім сказав

«Спасибі Валерій Сергійович Шнітке»

А наступний день починався так само

Як і всі дні на заводі Хімволокно

Реактиви мішали й то-сьо

А потім Василь Сергійович Шнітке скликав усіх на планьорку

Щоб таким чином перед всім колективом

Представити сина одного із працівників

І як сказав сам директор

«Одного з кращих на заводі Хімволокно препараторів-передовиків»

Та це було мало кому цікаво

Люди бубніли і позіхали

Та тільки до того моменту коли у актову залу

Зайшов Петро Семенович Даун

А разом з ним його рідний син даун

Директор Валерій Сергійович Шнітке від подиву скрикнув

«О! А це блядь шо за удод?!»

«У Дауна син даун у дауна синдаун»

Перешіптувався народ

Петро ж Семенович Даун

З презирством окинув оком

Колег і директора Шнітке й сказав

«Це я тут двадцять йобаних років

Із даунами працював

На заводі Хімволокно мішав реактиви й то-сьо

Ходімо синку ну їх всіх нахуй!»

Петро Семенович Даун звільнився

І хоча це мало хто помічав

Все не так якось стало у нас на заводі Хімволокно

Реактиви мішаєм й то-сьо

але сумно якось чи що