![]() |
|
|
|
ЖигалоЛітній сон одного графомана Знаєш, таке буває. На полиці стоїть купа касет і старенький плеєр, який треба вже давно викинути. Інколи вони гріють душу своєю потертістю. Інколи ти просто не насмілюєшся натиснути на "плей". Плей-Бой. Хлопчик, що натискає на кнопку.. Буває, я не можу заснути. Приходять спогади і докори сумління. Все це глушить своєю анестезією плеєр. Я -- жигало для музики... За ворохом книжкових павуків я бачу героя-прибиральника. Він змітає непроханих гостей з мого стола. Я не можу встати і вімкнути світло. Так хочеться писати вірші і думати про хороше. Я хочу згадати Тебе. Нічого крім посмішки і букету ромашок. Вони пасують одне одному. Набираючи чергове лахміття в моїх мізках проливається кров за ненаписане. Бо воно не варте навіть того, щоб його записали на запилюженому столі. Видряпали ножем на столі. На столі з моїх думок і снів. Треба втриматись від написаного, бо невідомо, чи доживу я до наступного дня. Кожен день -- він або пропалюється свічкою надії, або згорає у пеклі нас самих. Писати -- то ніби ножем по жилах. Або кров, або цедулка з підписом головного лікаря.
|
Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"
"Книги - это кино для умных"
"Автор умер - но критик всё ещё жив".
"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с) |
|