Стихи другого автора

Колонюк

З окопів Першої Міжгалактичної

© Kolonjuk, 04-03-2009

http://www.gak.com.ua/creatives/1/14325?message=%C2%E8%E1%E0%F7%F2%E5,%20%ED%E5%E7%E0%F0%E5%BA%F1%F2%F0%EE%E2%E0%ED%B3%20%EA%EE%F0%E8%F1%F2%F3%E2%E0%F7%B3%20%ED%E5%20%EC%EE%E6%F3%F2%FC%20%F0%E5%EA%EE%EC%E5%ED%E4%F3%E2%E0%F2%E8%20%F2%E2%EE%F0%E8.

1. заспівом цього невеличкого циклу має бути Venus

2. Шуба_дуба

Інопланетна десантна посудина,

вцілена лазером аж з-під Батурина,

склалася вчетверо.

«…ось вам... паскуди, на`...» -

лається писар з комендатури на`.

місяць_піґулка не став депресантом

і без видінь докотився до Рубані.

Катапультовані рештки десанту

були прижаті до Бугу й порубані.

Та ні один не вагався: "не сука я?",

/бо на конвенції було покладено/

тільки-но сотник з колайдер_базукою

кинувся в ніч – "полонених не брати на`!!"

це за любов, що між римами всотана,

з ранніх поезій шухлядного Татчина:

"йой! шуба_дуба на`, вража босота на`!

як тобі мреться від нашої здачі на`!"

3. Твіст

На розбитому флангові оборони

догорає зранений бронемобіль,

як копиця соломи.

А я тобі

Татуюю в листові сузір’я_грона.

Між рядків сповідаюся про світи,

що раптово відкрились мені на днях,

про розмиту свідомість…

Та це херня

в порівнянні зі всесвітом – Я_і_Ти!

Наливаються грона над полем бою.

В мерехтінні ракети горить танкіст.

Виноградар сумує...

А я з тобою

в довоєнному Львові танцюю твіст...

Чи до вечора вештаєм Стрийським парком,

на очах розгодованих голубів...

Я нервую... вагаюся... мну цигарку...

щось не в тему розказую... сам собі.

Ти любуєшся лебедем... шириш очі

над рябою безоднею скла_води,

де сполохане серце явити хоче

поцяткований птахами

негатив.

На якому байдужий ворожий снайпер

незлобливо мружиться у приціл,

затамовує подих...

А ми у кнайпі

Замовляємо пиво, ікру, млинці...

А цілунок у кулі такий короткий

і такий полум’яний – один на двох,

щоб тобі уявилось:

чотири роти

для походу до Раю шикує Бог...

безнадійні плюсуються Ним до решти...

закатована розвідка – як жива...

ординарець посивів над списком "Рештки",

а вгорі підбивають графу "Жнива"...

нічиєю землею плазують тіні...

захолола піхота блищить в росі...

із пробитої скроні в твої видіння

виноградною цівкою

б’ється

сік.

4. Ча_Ча_Ча

Микита любить займаних дівчат,

бо їм не треба пліснявих історій

про голубків затертої лавсторі,

в якій усі танцюють ча_ча_ча.

Микита – так: прийшов_побачив_взяв.

І є про що у роті розказати,

й ніхто не стане нидіти й писати:

палка пригода вичерпана вся!

Микита ходить в розвідку один

і кожен раз приводить Іхтіандрів,

які в блискучім коконі скафандрів

ще не зазнали справжньої біди.

Микита – перший_з_перших на війні:

за третю кров поїхав у відпустку,

й привіз назад світлину, вірш і хустку,

тепер мовчить чотири довгих дні.

Микита став ліричним і сумним:

римує вірші, вихуд як небога,

а в кожній пошті довгий лист для нього!

Боєць пропав – тепер не до війни.

Яка ж мораль? Моралі тут нема.

Ржавіє осінь, піниться зима.

Я їх подужав... тільки навесні

до твого дому хочеться й мені.

5. Блюз

ми у штрафбаті, та це не мінус,

бо – побратими, а це вже плюс!

в інших окопах заводять Вінус,

наші окопи тяжіють в блюз.

доля штрафбату – чотири тижні:

розвідка боєм і п’ять атак.

наші серця – перестиглі вишні,

рвуться чужим кулеметам в такт.

з нами комбат у одній землянці.

інші комбати – за м’ясом спин.

ми у фаворі, бо ми у глянці

мокрих окопів їмо і спим.

ми у глямурі локальних боєн,

де характерництво – бренд і стиль!

бо підпираємо тіло воєн,

як саморобний людський костиль!

це арифметика сук із тилу:

в залишку – подвиг, штрафбат – в умі.

тільки б достало на всіх тротилу –

для фотохронік продажних ЗМІ.

як естетично гниє піхота

в світлі софітів нічних ракет!!

з цього не вити мені охота,

а лютувати!.. та це таке...

ті хто не чув за війну в штрафбаті,

і не дивіться мені в лице.

лиш помовчіть на своєму party,

рівно хвилину – хоча б за це.