Редакция  Правила сайта Авторы  Проза  Поэзия  Критика  Другое Форум ТОП Комментарии Кандидаты Бездна Гостевая
Назар Шешуряк

МОВА РИБ

Тієї весни Майя почала помічати навколо себе незвичайно багато глухонімих людей

Тієї весни Майя почала помічати навколо себе незвичайно багато глухонімих людей. Кожного дня вона обов’язково натикалась на них – в парку або в громадському транспорті, в супермаркеті або просто посеред вулиці глухонімі збирались в нечисленні групки і щось жваво обговорювали, виконуючи гіпнотизуючі паси руками; Майя дуже любила спостерігати за цими беззвучними розмовами, намагалась вловити сенс, запам’ятати якісь жести. Згодом вона навчилась не тільки показувати окремі слова, а й спостерігати за глухонімими якомога непомітніше. Глухонімі по-справжньому захопили Майю. «Цікаво, які голоси лунають в їхніх головах», – думала вона, натикаючись на повітряні тунелі, створені їхніми рухами.

З перших днів березня, ще коли на вулицях лежали почорнілі залишки снігу, глухонімі наповнили парки й підземні переходи. В яскравому одязі і з добрими обличчями, вони притягували погляд, а їхня мова була наповнена етимологічними курйозами та карколомними іграми слів. Крім всього іншого, глухонімих вирізняв ще й радісний настрій; вони завжди були усміхненими і веселими, незважаючи на гидку погоду. Довгоочікувана весна виявилась холодною і тривожною, решті людей не вистачало сонячного світла, їх охопила сонливість; почастішали самогубства в метро. Щоб втриматися від спокуси впасти в депресію, Майя забила на пари і не відповідала на дзвіки батьків.

– Ну от, знову, – сказала мені Майя, киваючи в бік двох дідусів з пишними бородами, що сиділи за сусіднім столиком; дідусі захоплено жестикулювали, на всі боки розмахуючи руками, і беззвучно сміялися.

Ми сиділи в улюбленій кав’ярні і перекушували свіжими, ще теплими булочками. Дідусі ж, незважаючи на досить ранню годину, грілися горілкою. Я запитав Майю, про що вони розмовляють.

– Здається, про дощ, – відповіла вона з набитим ротом. – Бачиш, показують пальцями, ніби щось падає.

– Що, звичайні балачки про погоду?

– Можливо. Важко розібрати, від алкоголю їхні рухи якісь розмазані.

– Перестань витріщатися, – сказав я. – І давай візьмемо ще чаю, я дуже змерз.

Ввечері того ж дня Майя довго спостерігала з вікна своєї квартири за глухонімою дівчинкою, що каталась на гойдалці. Від радості з горлянки дівчинки виривались пронизливі звуки, схожі на спів підводних птахів. Майя ніяк не могла відірвати від дівчинки погляду; нарешті хвилин через двадцять почався дощ, передбачений дідусями з кав’ярні, і мала побігла додому.

Майя усміхнулась і ввімкнула телевізор. Кілька тижнів тому в неї з’явилась нова звичка – вечеряти, втикаючи у вечірні новини. Звичка їй в принципі подобалась, тому вона дуже розстроїлась, коли через кілька днів телевізор (а також настільна лампа і фен) поламався. Тієї весни взагалі вся техніка почала виходити з ладу: автомобілі, двері на фотоелементах, кавові автомати. В мене, наприклад, зламався фотоапарат. А ще я регулярно застрягав у ліфтах.

Тим часом Майї почало здаватися, що глухонімих з кожним днем більшає, однак вона відганяла від себе ці параноїдальні думки. Тим більше, що на вулицю вона виходила все рідше – дощ не припинявся вже кілька тижнів. Майя нестерпно мерзла в ноги і ніяк не могла вилікувати нежить.

– Я навіть кави не можу зробити, – жалілась вона мені по телефону. – Сірники мокрі. А ще від постійної вологості в мене зморщуються кінчики пальців, як у старенької бабці. Мені здається, цей дощ не закінчиться ніколи.

Вода заповнювала все навкруги. Через місяць безперервного дощу в помешканні Майї змокло все, не тільки сірники. Одяг також став вологим і неприємним на дотик, намокли її улюблені книжки, відсиріло печиво. В кількох місцях повідклеювались шпалери, надавши стінам чудернацької рельєфності. Після травневих свят (того року мало хто ризикнув провести майовку в лісі) трапилося те, чого Майя боялась найбільше: дах не витримав і почав протікати – майже над ліжком. Довелося підставляти відро і засинати під розмірений ритм падаючих крапель. Снилися переважно дельфіни та моряки з важким поглядом і проспиртованими губами.

Від дощу потерпало все місто. Псувались телефонні лінії, руйнувалась бруківка. Метро працювало з перебоями – деякі станції періодично затоплювало. Пройшов шумок про небезпеку повені, тому дехто завчасно тікав з міста або скуповлював рятувальні жилети, надувні човни, консерви, мішки з піском і так далі по мірі зростання божевілля. Майя вирішила не піддаватись паніці і придбала лише гумові чоботи – щоб стрибати по калюжах.

Вулицями заволоділи стрімкі і страшнуваті потоки брудної води. В деяких місцях глибина була досить відчутною; коли Майя виходила за покупками, то серйозно боялася, що потік зіб’є її з ніг понесе невідомо куди. Роздумуючи одного разу над тим, чи можна таким чином доплисти до Дніпра і далі в Чорне море, вона знову натрапила на глухонімих – старе подружжя, що також несло пакети з продуктами. Майя вперше наважилась привітатися з глухонімими їхньою риб’ячою мовою, котру не покидала вивчати, і провела коло грудей рукою з поверненою вгору долонею. Старі посміхнулися і теж поздоровалися, спробували навіть щось їй розповісти, однак вона майже нічого не розуміла, лише кивала і спостерігала за їхніми руками.

Аби позбутися авітамінозу, загостреного негодою, Майя їла більше фруктів та запрошувала до себе друзів. Того вечора наша компанія зібралася дивитися старий чорно-білий голлівудський фільм. Грілися глінтвейном, приготованим за допомогою старезного кип’ятильника, розмовляли про британську музику і плани на літо. Вирішили, що обов’язково треба кудись поїхати разом – на південь, до моря і сонця. Майя ще сказала, що останнім часом іноді відчуває солоний морський запах.

– Сьогодні вранці, наприклад. Аж нежить пробило.

Потім ми читали вголос вологі книжки і брошурки православної церкви. Останні подіяли на нас несподівано – Гєна сів на телефон і спробував пробити трави. Нічого не вийшло, і близько першої ночі ми нарешті розійшлися по домівках, а Майя вклалася спати.

Вранці крізь сон вона відчула, як щось холодне, але приємне торкається її обличчя. Розплющивши очі, вона виявила, що навколо неї плаває зграйка різнобарвних акваріумних рибок, що нагадували розсипані цукерки. Рибки запливали їй у волосся та під одяг; Майя розсміялась від лоскіток і бадьоро підвелася з ліжка – зграя рибок злякано втекла під стелю.

Вода, що заповнила весь простір, була теплою і чистою, з ледь помітним солоним присмаком. Крім акваріумних рибок в спальні також плавали медузи та обгортки з-під шоколадок. Обережно виплутавшись з водоростей, котрі виросли навколо ліжка, Майя попрямувала на кухню, щоб поснідати. Вода уповільнювала її рухи, робила їх витонченими та плавними; скати, що плавали навколо, освітлювали їй шлях електричними розрядами, і Майя відчула себе зіркою німого кіно, осяяною спалахами фотографів.

Поїсти їй не вдалося – всю кухню зайняв велетенський кальмар. Майя спробувала його якось посунути, однак монстр злякався і почав трощити все навколо гігантськими щупальцями, люто витріщаючись на неї. Кальмар розбив вікно, і на кухню запливли ще кілька медуз. «Сука!» – ледь чутно вигукнула Майя (вода розчиняла звуки) і вирішила поснідати зі мною в нашій улюбленій кав’ярні. Надіславши мені смс-ку, вона одягла легку літню сукню та босоніжки і радісно вибігла надвір. Сонячне світло ледве пробивалося крізь товщу води, будинки були вкриті водоростями та морськими зірками. Навколо плавали сотні різнокольорових рибок – таких же, які розбудили Майю – і діти ловили їх у сачки, ніби метеликів. Майя кілька хвилин насолоджувалась новим виглядом своєї вулиці, аж поки тепла течія не підхопила її і не понесла вперед.



* * *

Примітка:

9 січня 2009 р. початковий текст замінено на канонічний. Виправлення, зроблені завдяки отриманим тут коментам, - незначні, але для мене важливі.

28.07.2008
Читать комментарии (37)
Рейтинг Оценили
16 Главный зануда Публикатора, Максимович Харитон , Евгений Герман, Константин Реуцкий, Три злостных флудера и редактор с бритвой в зубах, kuzya , Тим Андрей, Варфоломеєв Іван , Юля Шешуряк, Grinder, Pulenovna, Alice Shanty, samozvanka, Антон Старопільський, Єля Мусієнко, Андрій Момут.

Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
В результате производством труб большого диаметра занимаются бездарности. (с)Рома Воронежский

"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"

"Книги - это кино для умных"

"Автор умер - но критик всё ещё жив".

"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с)

КОММЕНТАРИИ
Назар Шешуряк
2008-07-28 00:31:00
знаю, що забагато букв, але розбивати на менші кавалки не захотів
ті, кому я цікавий, і так осилять
Главный зануда Публикатора
2008-07-28 06:56:41
те, що багатобуков - нічо
ідея сподобалась - потягло вологою і кафкіанством
як на мене, тексту троха не вистачає динаміки
обтяжує занадто часте згадування імені головн героїні
незрозуміло з телевізором - він же зламався
сподобалась знахідка про підводних птахів
початок і фінал - може бути, а от серединка провисає
хоча по загальному вражінню - мій +
Назар Шешуряк
2008-07-28 10:24:03
дякую за розгорнуту рецу
погоджуюся зі всіма зауваженнями (хоча, наприклад, частого згадування імені не помітив, але читачеві видніше)
Главный зануда Публикатора
2008-07-28 06:57:53
До речі натрапив на твою сторінку в "СВІЖАКРОВ"
цікаво
Максимович Харитон
2008-07-28 09:57:39
Як на мене, букв малувато. Цікава ідея-тема, що нагадує Маркеса, заслуговувала на більш розвинутий сюжет. Але й у такому вигляді заслуговує на +.
Слово "перекушували" спіткнуло.
Назар Шешуряк
2008-07-28 10:26:21
маркес - це комплімент, ще й який
перекушували? можливо, русизм, але особисто мені він не муляє
Евгений Герман
2008-07-28 10:57:58
Назар, ты просил серьезно, вот и каменчу:
1 - текст очень хороший. а детали типа "А ще я регулярно застрягав у ліфтах." удерживают внимание читателя, не давая расслабиться сознанию в медитативном повествовании. т.е ты сам исправляешь ошибку монотонно раскачивающегося текста (этот прием называется контрапункт). это - ПЛЮС.
2 - медитативный текст - классно погружает читателя в субстанцию (воду) - она начинает осязаться. (тоже ПЛЮС)
минусы:
1 иногда спотыкаешься об слова типа "водяра" - лечится легко: прочти этот текст недели через 2 и где споткнешься сам - исправляй
2 - не хватает контрапунктов в финальной части текста.

в целом (имхо) - текст очень не плох. и многим аматорам там есть чему поучиться.
ЗАЧОД
Назар Шешуряк
2008-07-28 11:04:57
дякую
спробую через пару тижнів перечити і виправити

до речі, текст був дописаний тиждень тому - ще до всіх тих потопів на західній україні. але спробуй тепер довести, що це було пророцтво
Юля Шешуряк
2008-09-19 13:05:01
Згодна з Германом, мені аж холодно стало, бррррр
Три злостных флудера и редактор с бритвой в зубах
2008-07-28 13:38:29
Это ненароком не вашу "хатынку" так (о фотографии)?..
Назар Шешуряк
2008-07-28 13:41:58
нє, це фотографія з івано-франківська
кам-под не затоплювало, ми на узвишші
про текст що скажеш?
Константин Реуцкий
2008-07-28 15:05:05
Ну, поки Дмитро трохи так зник, я скажу: добрий текст. Впевнено і добре. Навіть без контрапунктів наприкінці, без зайвого шокування читача, створюється настрій. Маркес дійсно десь там проглядає, але вже через шари всіх своіх нащадків (того ж самого Дереша, наприклад), і це також непогано. Сподобалося.
Назар Шешуряк
2008-07-28 15:19:49
дякую, моєю задачею і було створити настрій
Три злостных флудера и редактор с бритвой в зубах
2008-07-28 15:41:12
Текст? Ну, раз Реуцкий сказал, что текст хороший, значит, он действительно хороший, и последующие комменты можно не читать. К слову, свою функцию я выполнил - отплюсовал.
Пардон за интервал - позвали обедать: горячие щи, холодная водка - ну прямо кацапское счастье, "Федор, Федор, воды!"; еще бы пару десятков душ в услуженье да хор розовощеких девиц в кокошниках - и пиздец.
kuzya
2008-07-28 17:04:16
Понравился текст. Ничего конкретнее сейчас не скажу, все еще разгребаю личные впечатления, потому пока только плюсую. Но точно хорошополучилось.
Назар Шешуряк
2008-07-28 17:08:35
радий, що тобі сподобалось
буду вдячний за критику
Spirtson
2008-07-28 22:01:36
мені, чомусь, трохи ріжуть в першому абзаці
"якомога" і "неабияк", що стоять майже поруч (хоч і в
різних реченнях) - але це я так, "прідєраюсь"))
а от задумка порадувала, щось у цьому всьому є.
над мовою ще треба працювати. тож пиши ще.
Назар Шешуряк
2008-07-28 22:03:03
писатиму)
Тим Андрей
2008-07-29 10:21:50
очень понравилась штукенция!
слегка поколебали комфорт "водяра" и какой-то мат в конце (он был неоправдан и чужероден, как для меня) – на уровне стиля, и
аморфность истории – на уровне сюжета.
но... вот мило, мило!
)
Назар Шешуряк
2008-07-29 10:56:36
))))
аморфність - навмисна
а писати замість водяри "горілка" або "спиртне" язик не повертається
Тим Андрей
2008-07-29 11:35:02
назар, мир сложнее, чем "либо водяра, либо горилка" : существует еще 560 миллионов вариантов...

а с аморфностью... понимаешь, я говорю о том, что не хватило самой истории, как раз того, о чем писал харитон. из-за этого сейчас это просто очень (очень!) милая зарисовка. и декларированием того, что все так и задумывалось делу не поможешь. анекдот либо оборван, либо блестяще досказан до конца. к сожалению, это же напрямую относиться и ко мне, и многим другим, кто здесь гарцует...
)
и-щаа
2008-07-29 11:42:12
Позвольте вклиниться.
Назар, хотел еще сказать: обязательно как-нибудь попей водки с Андруховичем. Зачем? Не знаю. Почему именно с Андруховичем, а не с Жаданом или там с Днестровым? Не знаю, не знаю, не знаю.
А водки с Андруховичем все-таки выпей.
Ну, как модернист-полупостмодернист с модернистом-полупостмодернистом. Н-дя.
Назар Шешуряк
2008-07-29 12:29:23
неодмінно
Тим Андрей
2008-07-29 15:13:51
к вопросу об Андруховиче, литературе и музыке:
http://publicator.org.ua/texts/show/3143/

)
Spirtson
2008-07-29 21:26:52
ухты - в натуре музло ВЕСЧЬЬ!!!

здесь больше:
http://musicfond.com/artist.phtml?id=88073
Spirtson
2008-07-29 21:29:00
новых, правда, там нету.
Варфоломеєв Іван
2008-07-30 17:51:21
Як то кажуть: берусь за перо. Ну, по-перше, хочеться перерахувати ще раз всі непогані, на мою думку, тези, котрі були висловлені вже до мене:

* імя Майї і справді частенько вживається;

* русизми, мати і невмотивовані просторіччя таки ріжуть слух(до них додам слово розстроїлась - чисто російське);

* тема дійсно достойна на більш містке втілення;

* Відчувається розірваність тексту(занадто різкі переходи від глухонімих до автора-співрозмовника і до потопу безпосередньо. Хоч ясна річ, що у підтексті все зрозуміло.)

Далі своє:

* неймовірно сподобалось, що в тексті сюжет і фабула, як такі, присутні чисто формально. Це наче одна велика емоція(навіть не медитація). Дуже заспокоює оцей же таки маркесівський "магічний реалізм": настав потоп, але ніхто не вмирає, світ змінився і наповнився новими відтінками, почуття суттєво змінились і стали витончено-ніжно-спокійно морськими. Майя не померла - найважливіше. Вона абсолютно спокійна. Текст настільки розслабляє і відновлює, що навіть не зважаючи на те, що я не є найпалкішим прихильником твоєї творчості, з чистою совістю ставлю плюс. Але заодно був би дуже радий побачити продовження.
Назар Шешуряк
2008-07-30 18:18:20
ну не продовження - але апгрейд точно буде
Назар Шешуряк
2008-10-30 17:45:05
peces.jpg
Назар Шешуряк
2008-10-30 17:45:25
Щойно (через чотири місяці після публікації тексту) наткнувся на малюнок Irma Gruenholz (http://www.deplastilina.com/), яка цілком випадково проілюструвала фінал "Мови риб".

Очевидно, ці образи літають в повітрі, - і кінець світу вже близько.
Мольфара
2008-11-05 14:46:13
Гм...второй текст, второй потоп. Это действительно лейтмотив твоего творчества или, все-таки, мое еврейское счастье?
С ходу скажу, что у текста-эмоции нет цельности - оставляет щемящий осадок незавершенности. Вспышки-впечатления, которые не имеют между собой даже ассоциативной связи, во всяком случае на внешнем уровне. Сюжет не обязательно действие. Сюжет - это условная линия, которую вычерчивает твой взгляд, передвигаясь от одного предмета изображения к другому. Сюжета, в моем понимании, нет - и это минус. Глухонемые так многообещающе появляются в начале, и исчезают на середине, так ничего "героического" не совершив. Печально. Если в первом акте на стене висит ружье, то в последнем оно, по идее, должно выстрелит, в противном случае это лишний груз, пусть даже впечатлительный. А ведь так офигенно можно было бы связать рыбный мир и мир глухонемых. В целом, идея хороша, но я ее уже видела...
Получилась какая-то отрицательная реца, но зато честная:)) В любом случае спасибо за рассказ))
Alice Shanty
2009-03-21 23:11:29
Всегда задумывалась о жизни немых людей.
А благодаря рассказу увидела новую красивую интерпретацию. Сразу представила себя рыбой и немой одновременно. Они ведь и правда в нашем обществе как тропические рыбки в аквариуме - люди с другой планеты. А еще сразу вспомнилась Индия, ведь там всегда тепло, кроме летних месяцев, когда дождь идет каждый день.Едешь на мотоцикле , считаешь до пяти и ты мокрый до трусов.
А если серьезно, рассказ подарил возможность погрузиться в ситуацию описанную в нем.Осталось красивое впечатление, и несколько рыбьих чешуек в чашечке лифчика.
Спасибо.
Назар Шешуряк
2009-03-22 00:12:48
ух ти, які прекрасні асоціації
Єля Мусієнко
2009-11-03 01:54:04
не втрималась- плюс один.
нiколи не забуду цей текст,занадто врiзався в пам'ять
Андрій Момут
2011-11-06 13:58:34
Заплюсовал текст.
Андрій Момут
2011-11-06 14:45:02
якийсь глюк- я натис на плюс і з 17 білів стало16 а не 18 ніби я натис на мінус.
Евгений Герман
2011-11-06 15:16:36
значит, кто-то из плюсовавших ранее был удалён и его плюс только сейчас исчез

Зарегистрируйтесь чтобы прокомментировать
 

Art magazine Проза

Сайт группировки СТАН Давление света

Веб-каталог «Культурна Україна»

Літературний клуб МАРУСЯ

Буквоид

Редакция       Реклама и сотрудничество
© Все права на произведения принадлежат их авторам.
© Nvc

Свадебные торты на заказ Киев