Тріо

Насправді, всі три вірші абсолютно окремі і автономні але я вирішив обєднати їх за спільністю теми і настроєм.це шось тіпа однобокого почуття без відповіді в трьох екземплярах.

Невимиті плафони,

Кімната неприбрана. Зима надворі.

Трішечки паралону

І вікна, заклеєні скотчем.

Тобою буде жевріти

Дзеркальце мініатюрне. Хіба ж я – зима,

А не лагідний вітер?..

Шматки твого скотчу – на губи.

15 січня 2008

Нічна...

Нічна матіоло,

Схилися мені на плече.

Чистий холод. Вечір не пече.

Свіжа,

Свіжа пелюстко,

Подих твій збережу:

То тумани накриють хусткою

Сонячну юну межу.

17-18 січня 2008

Подаруй комусь дозвіл

Лишити сліди на твоєму снігу.

По них ти знайдеш

Старовинне поселення.

Вода на весні їх не змиє,

Не заростуть травою шви.

Ти стоятимеш біля леза,

Котре буде в праві...

Жоден юрист і суддя

У нього тих прав не вкраде:

Дозвіл, печатка – твої;

Музика може ввірватись.

Сльози зринуть в печери зіниць,

Журавлі допоможуть іти,

Їхні крила огорнуть тебе,

Лезо шитиме тихо по швах.

Підійшовши до вбогих осель,

Поселенців не знайдеш у них,

Тільки вбогий з трави манускрипт,

Що пробачення в тобі зростить.

Не побачивши більше того,

Кому сніг свій даєш під стопу,

Ти полюбиш безвільні права,

Поцілунком вітаючи лезо.

16 січня 2008