|
 |
 |
|
|
|
|
|
Усміхом невимушеним врадуваний...Написане одного напрочуд меланхолічного дня... Усміхом невимушеним врадуваний, Зверненням наївним розхвильований, Може, вже віки ніким не згадуваний, Тут стою, цим дивом обдарований. Просто і без комплексів сказавши "Добрий день", Просто повернувшись до свого піску буденного, Вшанувало смертного - одного із людей, Воскресило мертвого, літами недотлілого. 12. 05. 2008
|
|
Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"
"Книги - это кино для умных"
"Автор умер - но критик всё ещё жив".
"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с) |
|
КОММЕНТАРИИ
+1 Герману. "Напишеш, рвеш і знову пишеш" - знаете же автора? Знаете. Так вот рвите -и пишите еще.
Ви знайомі з Бальмонтовою теорією миті. коли в одній-єдиній миті сфокусовано епіцентр, кульмінацію і госторту емоції. спробуйте перечитати з такої зору.
Spirtson
Бальмонта не знаю, читаю як читається і, хоч убийте, але другого куплету не зрозумів.
людина, на яку довгий не звертають уваги, як правило, починає загострено ставитись до дрібничок. так і тут: дитина просто бавилась в піску і сказала дорбрий день, а для ліричного героя цей знак став відродженням душі, котра знаходилась в затяжному песимістичному настрої. звідси й логіка про мить: одне єдине, секундарне "добрий день", а скільки емоцій(перша строфа). цікаво читається, якщо другу строфу зробити першою.
автор, хороший текст повинен говорити сам за себе. а ти змушений розчехляти зміст двох стовпчиків окремим коментом.
kron
я знав, шо хтось це скаже, але, як на мене, натяки більш менш достатні: воно і пісок, як натяк на дитину, перша і половина другої строфи, як натяк на лір. героя і на то, шо з ним робиться. кали я не правий - пишіть. всім, і мені теж, властиво помилятись в своїх судженнях. Зарегистрируйтесь чтобы прокомментировать
|
2008-05-13 10:54:49