![]() |
|
|
|
Зорi в макаронахДитяча проза Руки мерзнуть.. Мама пхне мене на санчатах додому. Вже темно, діду, певно куняють , і Маркіз дрихне на припічку. Баба тіки не спить, бо у неї по тєліку фільм “Чапаєв”. Вона, коли його дивиться, то потім мовчить і не лається з півгодини. “Забєрі сонце с сабою..! Ано мнє нє нужна вєріш…!”– волаю я на всю вулицю і собаки з інтузіазмомом мені підспівують. Джон, Гребенючкин лишайний кундель, так той з-за паркану аж рветься, аж вистрибує. “Циц! Ану мовчки, бо зара сам санки потянеш!”, - сердиться мама, і я замовкаю. Тіко тихенько соплю собі під ніс :”..ано міня больше нє люуууубіт, ано міня больше нє грєєєт… Тиць-тидиць”. Ми вертаємось з гостів. Тьотя Юля дала нам півбанки холодцю і карамельок. “Білочки” ми поїли з Анькою, вона втопила одну мені в борщ, а я допетрав, шо воно таке странне, тіки коли по дну ложкою заскріб. Мама каже нізя бити дєвочок. Але, думаю, однюсінька личка не считається. -Мама! -Ну. -А ти конфєт скіки у рот можеш засунути? -В смислі? - Ну я три. Може чотири даже. Тіки тоді жувати трудно. А ти? -Питання в тебе дурні. -Ма, ну скіки. -Одну. -Тю. -Шо ти матері тюкаєш! - А як ти їх їсиш? -Зара дам санки, сам потянеш! -Ну ма. -Кусаю. -Це ж неінтнресно. Так же ж нічо не понятно. Треба сунути всю в рот! -Умний. Мову лучше б вчив! Ой, блін, мова. В мене в четверті пятьорка. Дід каже Маладєц! Будьоновєц! Він не в курсі рєформ образованія. Мама в курсі зато. А батьку вчора вобще спитали, в якому я класі. Тамара Генадіївна каже, шо з пятьоркою я не поїду в Київ на екскурсію. В цирк не поїду. В принципу, не тре мені того цирку, це для малих. В мене коли нашу Маріанну до сараю заганяють, ще то прєдставлєніє! чудєса еквілібрістіки! (Маріанна, чи просто Маруська – це наша свиня). Але Анька буде сміятися… Вона така негарна, коли сміється! Цибата якась і перекошена. А як приїде, то з місяць буде фекати і дражнитися, противна дівка. Так шо мову треба вчити. Но дальше чим “граматіка- грєчєскоє слово”, я пока не зайшов. -Мамунь, а якшо я валянок, то ти хто? валяниця? -Хто тобі так сказав? -Дядя Вова Путря. -Коли? -Коли в канаву звалився. -Ну. - Вон тормозив на вєліку, коли ми з Редькою вулицю перебігали. -Правильно тоді сказав. Сніг рипить. Виблискує. Фонарь у нас один. Но луна така бабезна, така кругла, шо думаю звалиться зара і приб’є к чертовій бабушкє. Точно тоді плакав мій Київ.. Я задираю голову і на мене навалюються зорі. Вся тисяча. Вони сипляться мені в рота, царапають стравохід і осідають десь в животі. Від цього хороше і лоскотно. Хіба шо зря я в Вербицьких макарони їв. Зорі в макаронах - якось неестетично.
|
Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"
"Книги - это кино для умных"
"Автор умер - но критик всё ещё жив".
"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с) |
КОММЕНТАРИИ
хорошо!!! /// с трудом читал по-украински, но нравится очень. и сам по себе язык, и то, как автор его выкорыстовуе. //// сам текст напомнил школьные годы, проведенные в украине. только почему-то те тексты меня так не вставляли. причины могут быть самые разные и тут им не место, пожалуй. спасибо
МОЛОДЦА!
Ой. Спасибки. Смутилась ) 2 Скиннер - в кои веки порадовал камментом; да еще и таким!
анечка, очень здорово. ностальгично, колоритно, атмосферно...)
Зарегистрируйтесь чтобы прокомментировать
|
2007-12-03 12:37:33