Редакция  Правила сайта Авторы  Проза  Поэзия  Критика  Другое Форум ТОП Комментарии Кандидаты Бездна Гостевая
Гераскина Аня
Смотреть инфо »
Проза
Поэзия
Другое Форум

Атракціон

Рассказ от первого лица про то, чего есть

Атракціон



Лежу посеред вулиці. В принципі, не думав, що мій кіно-дебют буде таким…ну…цей..”невдалим” не то слово, але досить влучне. Моїх амбіцій вистачило б і на Гамлета, і на Преображенського, і на 300 спартанців, але вирішили, що таланту стане тіки на оце бездійне валяння на асфальті.

Я граю труп.

Дивно якось… Лежиш і не рухаєшся. Тупо. Очима кліпати можна, бо „тіло” накрили білим простирадлом, з-під якого „інтригуюче і безнадійно” стирчить моя нога. Інтригуюче, бо я , певно, дуже скалічений труп, а дивитися можна тільки на ногу, взуту в найк та на шкарпетку блакитного кольору.

Мене збила машина, і я оце валяюся. А хто я, шо я – незрозуміло. Просто головна героїня повинна пройти повз мене і злякатися, потім бігти кудись, плакати (крупний план), потім читати монолог, нервово стискаючи телефонну трубку. А я лишаюся лежати на асфальті: сірому, буденному, байдужому. І всім-всім пофігу, шо я був живою людиною, мав свою історію, своє життя, сім’ю, оцінки в школі, доречі, непогані. Шо шкарпетки у мене блакитні, бо свої чорні я забув попрати і кинув під ванну, і забув, що кинув...

Хоча.. Мені то яка справа? Лежи - не ворушись . Дєлов – то. Правда дуже хочеться почухати ліву ногу, по якій повзе… Шо це повзе? Шо це в біса лізе?! Сонечко,сцуко.

А на плиті стоїть борщ. Блін, я забув поставити його в холодильник і тепер він скисне!.. Стопудово скисне. Хоча нехай, бо то не борщ, а полова, якщо чесно. І готую я майже ніяк, якщо вже дуже чесно.

Така чудна. Вона зібрала речі і пішла від мене. Зі скандалом, з образами і сльозливими звинуваченнями. Але попередньо нафарширувала перцю і засмажила рибу. І ще квіти полила. А опецькуватий кущ невідомої фамілії забрала з собою, памятаючи, певно, як я його торік ледь не засушив на гербарій. Я не любив її. Я взагалі розучився любити. Любов до Родіни та егоїстичні почуття до себе в щьот.

Блін, тобі не бридко повзти по мені, Сонечко?! По людині, яка грає неживого, а сама вже давно мертва зсередини? Мале Сонечко, ти не відчуваєш цей приторний запах самотності? Запах прілих яблук, чи то прілих думок, лежалих мрій та занедбаних ідей. Ніфіга ти не відчуваєш!!! Бо з біології у мене було тверде три. І четвірка за будову комах.

Цікаво, що буде, коли я дійсно помру? Чи заберуть мене в рай, якщо він є? А якщо мене перетворять на продавця сервізів на вокзалі, га? Шо тоді? А якщо оце кінець, і далі нічого немає? Самі зірки, сама безмежність у вигляді перевернутої вісімки..

Ще цікаво. Хто буде плакати за мною, коли мене не стане. Що скажуть? Втратили гарного хлопця – розважливого, чуйного, розумного. Чи: Дихати стало легше, скіки крові він нам перепортив…

Гірше, якщо нічого не скажуть. Пройдуть повз - із липким мовчанням на губах, смакуючи орбіт ванільний вайт, повівши плечима, мовляв, Хто це? Звичайний тип, яких мільйони.

А може зовсім не людина лежить під запраним до сірої чистоти простирадлом. Може це хмиз. Купа хмизу. Запалиш – загориться. Згорить – не згадаєш. Фокус-покус. І Коперфільд кусає лікті.

12.05.2007
Читать комментарии (11)
Рейтинг Оценили
0

Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
В результате производством труб большого диаметра занимаются бездарности. (с)Рома Воронежский

"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"

"Книги - это кино для умных"

"Автор умер - но критик всё ещё жив".

"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с)

КОММЕНТАРИИ
Харитон Максимович
2007-05-12 19:45:51
Трохи затягнуто... Але ідея - що треба! Отак і пролежиш під простирадлом, поки життя прочвалає повз...
osja_b
2007-05-13 11:24:47
Как по мне, так оч. хорошо написано. И время монотонно движется - нет ускорений-замедлений, что только делает картину более реалистичной. А ещё, СПАСИБО за то, что сюжет и фабула НЕ СОВПАДАЮТ - это большой прогресс для Публикатора.
адский пёс
2007-05-13 13:29:34
2ося - о сюжете и фабуле не пизди почитай например шешуряка тело, а текст в ани зачетный, попрет
ацкий ося
2007-05-13 14:06:55
так ап етом дарагой мой товарисч ацкий пёс я и гаварю! С уважением к вашему сабачьему мнению - ацкий ося!
Псих
2007-05-13 17:56:57
Столь жизненно, что даже захотелось ответить, побыть рядом, и забыть... просто не хотелось бы умирать. Спасибо.:))
nelyud_Ezdra
2007-05-13 22:32:57
а мені сонечко на мертвому тілі сподобалося, чудовий кадр і жертва кінематографу. Про борщ - дуже життєво, заліз в шкуру героя. А текст якось не дуже.
<a href="http://publicator.org.ua/pub/egermann/">е.герман</a
2007-05-14 00:15:07
жызненна!!!! и н\б. зачод уже совсем рядом (имхо).
баблофф
2007-05-14 11:47:12
"доречі"? до речі!
Дядя Боря
2007-05-14 16:53:05
Аня, хорошо! Ну, правда, до твёрдого хорошо ещё надо доползти. Уберите, Аня, фразу о человеке уже мёртвом изнутри - пошло и банально, и не в настроении общей картины. Про борщ - хорошо, и вставленно вовремя.
от Германа Гессе
2007-05-15 13:15:48
опять "играл роль трупа"...мертвые роли не играют. вот она считала, что прекрасен тот, кто может выражать чувства. (он же знал, что вылечится только ценой омертвения--это как соблюсти правила ценой невозможности продолжать игру). а мертвые уже не находят достаточных оснований выражать, отвечать, вступать в обмен...поэтому все проходили мимо, не получая ответа. она тоже возложит цветок и пойдет дальше. правда?
Санина Аня
2007-06-20 19:14:16
Всем и каждому СПАСИБО! Все учту и сделаю по-своему ) С поправкой на ваше авторитетное и просто интересное мне мнение)))

Зарегистрируйтесь чтобы прокомментировать
 

Art magazine Проза

Сайт группировки СТАН Давление света

Веб-каталог «Культурна Україна»

Літературний клуб МАРУСЯ

Буквоид

Редакция       Реклама и сотрудничество
© Все права на произведения принадлежат их авторам.
© Nvc

Свадебные торты на заказ Киев