Я голила планету Земля

Бувало, що кожного ранку, скільки ставало сили,

І поки не випалить мізки серпнева спека,

Я голила планету Земля - не тому, що вона мене попросила,

А бо просто хотіла, щоб вона була схожа на зека.

Знаєте, є таке вчення: планета - тюрма, а людина - в'язень.

І ось, щоб хоч трохи помститись, я брала газонокосилку в руки

І голила цю кляту кулю, аж поки не рвалися м'язи,

Від так і не знайденої вечорами червоної рути,

Від дерева, яке посадили, та так і не народили сина,

Від трави, на якій так і не повалялись помийні коти

Я голила планету Земля, скільки ставало сили.

А тюремники спостерігали за мною з неба

І катались по хмарах від сміху,

Тримаючись за животи.