![]() |
|
|
|
МіжсезонняНахолола жрекиня ночі надихала літо. Його у мені знайти Не вдається тобі одразу. Божевілля шукати, здається, не варто. Муркотять автівки в небі. Сигналять очима бездомні голодні коти, На дахах рахують ситі ночі чужі і життів відчайдушну варту. Ти все нишпориш. Теж зголоднілий. Мариш. Зриваєшся саме із тих вершин, За якими ростуть бур'яни - з головою. Пнуться вище і вище вгору. А воно – дощове, холодне. Та й чи варто цю справу сумнівну вершить? Ти уже із ним, напевно, замість мене, і поряд живеш, і говориш. І мені здається, що винні усі: байдужі жрекині, коти, бур'яни. Що настане жадана осінь - й тебе захоплять її навіжені зливи. Та теплішають ночі голодні і виникає передчуття щовесни, Що те літо прокляте знову в мені забринить і стане для нас важливим.
|
Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"
"Книги - это кино для умных"
"Автор умер - но критик всё ещё жив".
"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с) |
|