Редакция  Правила сайта Авторы  Проза  Поэзия  Критика  Другое Форум ТОП Комментарии Кандидаты Бездна Гостевая
Лука Жолудь

Лілі Марлен

Марлен вже не могла нічого їсти. Лежала і дивилася у стелю. Цілковите виснаження опанувало тілом, байдужість заволокла очі, зв’язала руки і ноги. Все стало непідйомним. Лікар наказував думати про щось хороше. Про найкращий спогад її життя. Марлен перебирала роки як монахині перебирають зернятка вервиці. І не знаходила.

Одна лиш боротьба, позбавлення себе зручностей, строгий режим, репетиції зранку до вечора. "Ти ж все-таки голос! До тебе прислухаються мільйони! Не підведи їх".

Прийшла Глорія. Із зеленим блендерованим супом. Суп розв’язно дивився на Марлен і жартував: «А що, я несхожий на фірмову страву з відомого ресторану?» Марлен опиралася, а суп наближався. Вона бачила його злу посмішку. Дожилася. Ніякої пошани. Навіть від супу. Марлен стиснула губи.

Але чим більше зменшувалась на силі Марлен, тим зростала Глорія. Колись вона прийшла до Марлен проситися в учні. Марлен оглянула її, попросила заспівати колискову.

А потім сказала: «Голос твій як у пастушки, але і пастушці дозволено співати, якщо ніхто не чує». Тоді вона стерпіла це. Опустила голову. Не виходить сперечатися з генієм.

Пастушка Глорія не стала співачкою, натомість особистою слугою Марлен, довіреною особою. А трапилося це коли Марлен отруїлась заливною рибою в когось на званому вечорі. І якби не Глорія, що закінчила курси медсестри, що того вечора затрималась у театрі, Марлен би давно померла. Глорія розпізнала ознаки отруєння, грубо кинула Марлен на коліно і тиснула, тиснула їй на живіт, спину, груди, поки подрібнена шлунковими соками до невпізнання риба не опинилась на підлозі.

Найгірше, коли двох поєднує таємниця. Коли щось зовнішнє наказує тобі триматися біля цієї людини. Невідомо, чому Марлен приховувала цей факт зі свого життя. Заливна риба часто отруює. Але тут інше. Її хотіли вбити. Це зрозуміла Марлен, це знала Глорія, що закінчила курси медсестри і бачила густі блювотні маси з тонкою червоною цівкою.

Одна ненавиділа іншу. Глорія заздрила навіть запахові Марлен, а Марлен дратувалась від присутності пастушки. Взаємно узгоджене самобичування пробуджувало їх щоранку і заставляло проводити щоденні процедури – омолоджуючі маски,готування їжі, масаж стоп і спини. За це Глорія отримала право бачити як старіє ця жінка, голос якої називали вічним. Кожна знала своїх демонів у лице, кожного ранку прокидалась із ними, проводила день, називала їх поіменно.

Останнього концерту Марлен відчула як її лице почало скочуватися з неї – її обличчя вічної молодості і краси. Тоді вона повернулася спиною до публіки, і доспівала свою «If you go away» однією спиною у блискучій сукні. Публіка шаленіла. Усі відчули, що це її спосіб піти. Коли ти бачиш спину людини, яку любив понад усе – вірна ознака, що пора прощатися. Грудний шорсткий голос тремтів і просив не залишати, вперше публіка не аплодувала. На похороні не аплодують. На похороні всі мовчки спостерігають як завіса опускається і кидають першу грудку землі. Кінцеву роботу закінчують гробарі-пияки, засипають могилу.

- Глоріє! Глоріє! Дай вина! Один ковток.

Тихо. У білій лікарняній палаті шість ліжок. Біля вікна стара жінка, що гукає Глорію. До неї підходить молодий усміхнений чоловік, що прийшов зі своїм щотижневим актом милосердя – провідати хворих і самотніх.

- Вам щось потрібно? – ввічливо питає хлопець.

- Глоріє, дай вина! Прошу тебе!

- Що ви! Що ви! я не вживаю.

- Не вживаєш! Пхе! Ти тільки так кажеш. А думаєш я не знаю, що ти таємно випила всі мої запаси? Я знала, як ти ненавидиш мене, Глоріє! Завжди знала! Але подумала, що мене так карає Бог за мою гордість. Я бачила як ти посміхалась, коли я вже не могла піти сама у туалет і робила під себе. Ти прибирала тільки на другий день. Коли все починало колоти і пекти. А від смороду тверділи стіни, що ніхто крізь них вже не міг пройти. Тоді ти вмикала запис мого концерту у Німецькій філармонії, вмикала Лілі Марлен, скочувала мене на іншу койку і мила. Мені соромно за тебе. Краще б я тоді померла. Від заливної риби. Облиште мене. Я бачу як тобі гидко дивитися на мене! Така твоя любов? Така ціна твого милосердя?

Медсестра підійшла до ліжка і відвела хлопця, що гидливо дивився на Марлен.

- Це ти, Гретен? Сестричко!

Медсестра піднесла до губ склянку з водою.

- Марлен, ми підемо до моря.

Старенька сумирно посміхнулась.

- Адже вчора нам добре було разом. Правда?

- Вчора море було дуже спокійне,але деколи, перед бурею, його спокій такий обманливий, Гретен. Що тоді робити, сестричко?

- Терпіти, мила Марлен, терпіти.

Марлен відкинулась на подушку і закрила очі. Їй пригадався шум води. Вона згадала, як одного разу зі сестрою вони викрали човен і попливли у відкрите море. Лягли на дно човна, відкривши лице сонцю і віддалися хвилям. Марлен подумала тоді, що вона як послання у пляшці, море кидає нею, і не знати до якого берега вона пристане, в якій країні опиниться. Хто цю пляшку відкоркує, що зробить із посланням. Але зараз вона пливе і її нічого не цікавить.

Марлен щаслива.

17.06.2015
Читать комментарии (5)
Рейтинг Оценили
0

Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
В результате производством труб большого диаметра занимаются бездарности. (с)Рома Воронежский

"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"

"Книги - это кино для умных"

"Автор умер - но критик всё ещё жив".

"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с)

КОММЕНТАРИИ
Евгений Герман
2015-06-17 14:58:39
в первом абзаце "слишком много боли"
далее вполне читабильно
Главный зануда Публикатора
2015-06-19 08:20:36
подрібнена шлунковими соками - имхо неудачный глагол (возможно - розчинена, напіврозчинена)
її лице почало скочуватися з неї - ага, та же история с глаголом (возможно - сходити)
кінцеву роботу закінчують гробарі-пияки - а тут что-то с прилагательным, оно точно не отсюда
А від смороду тверділи стіни, що ніхто крізь них вже не міг пройти. - имхо предложение не сбалансировано
скочувала мене на іншу койку - аналогично
Облиште мене. Я бачу як тобі гидко дивитися на мене! - Марлен должна обращаться к Глории либо на ты либо на вы - но и так и так вряд ли
такий обманливий - вероятно, такий оманливий

имхо - текст нужно еще не один раз пересмотреть, в плане правки фраз, некоторые кажутся искусственными и тяжеловесными, как будто вы не носитель языка, а говорите в жизни по аглицки или немецки. в плане сюжета тоже не все ясно - нафига например включен это парень благотворитель, откуда и почему возникает Греттен, куда делась Глория и такое прочее.

Но, имхо - текст не безнадежен, а может стать фундаментом для построения полноценного рассказа
Вражек
2015-06-19 15:31:26
може бути. тренуйся. спробуй напр писати про звичайниз іванів\оль, вальдемарів - без оцих хіпстерських ретро виєботів. тим паче хіпстерство вже не в моді. загалом, зануда всьо досить по-темі і детально висловився.
Вражек
2015-06-19 15:33:54
...а говорите в жизни по аглицки или немецки - це кстаті і у віршах твоїх проскакує часто
Лука Жолудь
2015-06-21 16:00:04
Дуже дякую всім за відгуки, перероблю трохи. Не знаю шо там з німецькою й англ, але ними я гірше говорю, ніж українською)

Зарегистрируйтесь чтобы прокомментировать
 

Art magazine Проза

Сайт группировки СТАН Давление света

Веб-каталог «Культурна Україна»

Літературний клуб МАРУСЯ

Буквоид

Редакция       Реклама и сотрудничество
© Все права на произведения принадлежат их авторам.
© Nvc

Свадебные торты на заказ