Редакция  Правила сайта Авторы  Проза  Поэзия  Критика  Другое Форум ТОП Комментарии Кандидаты Бездна Гостевая
Вражек
Смотреть инфо »
Проза Поэзия
Другое

Квінтесенція 5

фінал квінтелогії

Найперше, що бентежить, коли Квінтесенція 5 потрапляє до рук – а де попередні четверо, як це я умудрився їх прогавити, цілих чотири? По правді сказати, навіть на цю наштовхнувся чисто випадково – кому розкажи, не повірять.

Якось після роботи вирішив заскочити на барахолку, що біля ринку «Петрик», мені там рукою подати, глянути собі рюкзака під ноут, всяке буває. Аж дивлюсь – між розкладкою з орденами та різним воєнним мотлохом і лотком із рибацьким причандаллям скромно так втиснувся сповнений надії ханурик. Із прекрасним, майже новим, рюкзачком High Sierra – вентиляція спини, strap system і т.д. На радощах, за такий скарб, я виставив мужику пузир, ще й пивка зверху. А вже дома, оглядаючи знахідку, в одному з потайних відділень знайшов її неповторну – Квінтесенцію 5. Але менше з лірикою.

На обкладинці – фабула, особливості і унікальні можливості геймплею, системні вимоги – зазначено, що це дебют AetherGameRuiners, вітчизняної компанії розробника. Несподіванка за несподіванкою, одна чудесніша за іншу, інтрига наростає. Раз дебют, то все стає на свої місця – ніяких чотирьох частин насправді не існує, а Квінтесенція 5 – то, схоже, назва якоїсь речовини абощо, що фігурує в грі на ключових засадах.

Та перший запуск, а точніше вступний відеоролик, знову вводить в легкий ступор. І справа зовсім не в анімації – вона специфічна, як і, забігаючи трохи наперед, графічне виконання безпосередньо самої гри, але це лиш примножує атмосферність і неповторний ігровий шарм Квінтесенції. Відчувається, що хлопці з AetherGameRuiners, якщо і виходили зі скрутного фінансування, то зробили це зі смаком і неабияким почуттям стилю. Такі творіння, без зайвого пафосу, приречені на культовість. Так от, вступне відео дає зрозуміти, що події Квінтесенції 5 є продовженням однієї із сюжетних ліній третьої частини квінтелогії, та і загалом тісно пов.язані з перипетіями квартету попередників, так би мовити.

Я трохи підприсів від таких закидонів – давай гуглити, але на жодному з перевірених мною ресурсів ні згадки про Квінтесенції 1-4, та і про п.яту лиш натяки на її існування. Можливо то були зовсім малобюджетні інді-проекти, щось на межі інтерактивного арт-проекту для вузького кола поціновувачів, так званої богеми. Навіть найдостойніші з таких проектів часто лишаються непоміченими ігровим ком.юніті, доки котромусь із критиків чисто випадково не потрапить до рук щось подібне. Як от, власне, і сталося з Квінтесенцією 5. Хоч вона зовсім і не схожа на бідон кончі, перепрошую/censored, для гурманів.

Якщо хтось із читачів мав щастя грати, бачити чи принаймні чути про існування попередніх Квінтесенцій – будемо вдячні, якщо ви зв.яжетесь з редакцією Задрота. Матимемо за честь опублікувати відповідний матеріал в одному з наступних номерів. Ну а поки вважатимемо, що хлопці з AetherGameRuiners просто фанати всіляких містифікацій.

Отже, фабула гри досить проста: головний герой Правнук Максим – щоб ви розуміли, антипод головного героя з третьої частини – нині дорослий та освічений парубок, що потихеньку сповзає у прірву першої вікової кризи, карабкаючись на поріг переосмислення. Максим всіма правдами і неправдами намагається придумати, віднайти, осягнути та евакуювати деяку субстанцію під назвою Квінтесенція 5. Так-так, саме в такому порядку: придумати, віднайти, осягнути, евакуювати. Відтак, гра складається з чотирьох різножанрових частин, глав якщо хочете. Давайте по-черзі стисло ознайомимось з особливостями кожної з них.

!

Першу частину можна класифікувати як «симулятор уяви», вона характеризується найбільшою свободою дії, власне тут ви закладаєте фундамент для подальшої гри. Грубо кажучи, ви самі собі програмуєте, якщо не геймплей, то основні його правила і закономірності. Гріх не обізвати AetherGameRuiners інноваторами, адже такого рівня інтерактивності особисто я ще не бачив. А мої звіти ви регулярно читаєте вже не перше десятиліття. Жоден із відомих мені «симуляторів бога» і приблизно не давав того розмаїття, яке вам пропонується в Квінтесенції 5: Частина І. Чесно, навіть спроба подібних порівнянь – то неповага до всевишнього. Для прикладу,свобода дії настільки широка, що ви можете навіть створити нічого. Абсолютну порожнечу, пустку, ніщо – це непросто, але гіпотетично можливо. Та неправдою буде сказати, що розробники нарешті досягли вседозволеності – нажаль обмеження є і вони досить помітні. Свобода першої глави закована у фантазію, обмежена уявою. Здавалось би дрібниця, але в деяких моментах це може фатально вплинути на подальший геймплей. На цьому етапі слід бути максимально обережними/скрупульозними, і моя вам особиста порада – не соромтесь сейвити якомога частіше.

!

У другій главі виявляється, що Правнук Максим – специфічний клієнт. Бо все, що би він не вигадав звечора – натщесерце обов.язково губиться десь в нетрях так званої «ментальної павутини». Взагалі, Квінтесенція 5 вирізняється ще й прямо таки засиллям специфічної термінології. Це робить гру важкодоступною на перших етапах. Квінтесенція – не той кіберпростір, де можна розслабитись і забутись після тяжкого робочого дня. За неї треба сідати з мозком, готовим до штурмової атаки і тривалої облоги. Та повірте мені, запеклому ігровому вовку, діло того варте, аби трохи розоритись на розумову активність.

Отже, «ментальна павутина» – це щось типу частини ноосфери, невидима, але від цього не менш функціональна, система взаємозв.язків між людськими імаджинаріумами. Вона окутує всю планету мільярдами переплетінь, як власне павутина. Таким чином, якщо людина щось винайшла, вигадала, сфантазувала в одному кінці світу – це обов.язково сколихне павутину так, що коливання розійдуться по всій планеті. Найвправніші індивіди їх відчують і скористаються. Проблема Правнука Максима – щоби той не вигадав, все одразу губиться в цій от «ментальній павутині», обриваючи будь-який зв.язок з автором.

І от одного «натщесерце» Максиму набридає такий порядок речей. Він береться віднайти хоча би цей останній свій здобуток – Квінтесенцію 5. Виявляється, що Правнук достатньо марнославний, то ж знайти загублене необхідно до того, як хтось інший підбере Квінтесенцію 5 з ментальної павутини і скористається у власних роздумах. Жанрово я би класифікував дану стадію гри як «багатокористувацький ментальний он-лайн квест». В ідеалі, своєї мети можуть досягти всі Правнуки Максими, та очевидно – якщо котрийсь із гравців провалює дану стадію, то він прирікає на колапс ще одного іншого.

!

В третій главі Правнуку Максиму необхідно осягнути «блудного сина». Ви правильно зрозуміли – осягнути власне творіння. Яке, якщо вже до кінця бути чесним з собою, зрадило творця. Виникає закономірне питання: чи можливо це втілити в комп.ютерній грі так, щоб результат не відганяв черговою кривою адаптацією з консолі на ПК ще однієї понурої бродилки з елементами хорору? Розробникам з AetherGameRuiners вдалося втілити це в специфічному жанрі, котрий можна охарактеризувати як «покроковий селффайтинг з елементами хорору». Нічого не поробиш – без «елементів хорору» в подібній справі ніяк.

Сподіваюсь, що таке файтинг на проходження нікому пояснювати не треба. Так от, основна специфіка третьої глави в тому, що до кінця турніру не обов.язково має дійти боєць, якого ти, Правнук Максим, обрав на початку. До того ж, протягом турнірного сходження один і той же боєць може перероджуватись і знову приймати бій вже на вищому щаблі, іноді навіть сам з собою. Власне ця стадія гри є безпрограшною, тобто гравець в будь-якому випадку дістанеться до фіналу і обов.язково його виграє. Частина ІІІ найбільше і майже напряму залежить від того, що ви намудрували в першій главі – спектр бійців і специфіка кожного з них, комбінації клавіш, рівень складності, полігони, кількість щаблів, тощо. Правнук Максим не може програти. Важливим є процес – суть в тому, наскільки ви самі себе підготуєте до фінальної стадії, якої, зрозуміло, не уникнути.

!

Чесно кажучи, четверта глава Квінтесенції, хоч і не менш захоплива за попередні три, але особисто для мене виявилась найнезрозумілішою. Самі посудіть, нащо евакуювати те, над чим так довго морочився? Пройшов тернистий шлях самокопання, нівелював усі загрози, і тут маєш – евакуація! Це як продати квартиру і придбати хату в передмісті, завершити там капітальний ремонт, а наступного дня емігрувати до країни третього світу, лишивши двері відкритими. Єдине радує – ми знову повертаємось у віртуальний он-лайн світ з масовим мультиплеєром. Схоже на те, що було у другій главі, тільки тепер Правнук Максим повинен завадити процесу евакуації інших, паралельно здійснивши свою якомога швидше і найперспективніше.

Перш ніж я спробую ідентифікувати жанр, треба, не без полегшення, зазначити, що ми знову повертаємось до он-лайн світу, до взаємодії та спілкування з живими людьми, тут вам і чат, і я твою мамку їбав, кряхтіла, як стара велосипеда, поки я їй жопу рвав, весь їбальник обкончав, чуть не захлинулась, об коси хуя витирав ще й насрав зверху, щоб наступний раз думала, кого рожає, їбало завали, жертва аборта, я твою мамку в гробу вертів, гівно з борроди витери і забийся, син проститутки і бомжа, здохни в муках педрило позорний, де тільки вас таких бовбойобів рожають, срав я в ту пизду, з якої ти виліз, твою мамку бомжи єбли, хуєм тобі голову проламали ще до народження, сука уйобок криворукий, хуй з рота витягни, мамка твоя здохне від раку матки, хуєсос, рот їбав, умри гнида в конвульсіях, і мамка твоя здохне од спіда, а сестри і брати од раку мозку, аутист, паралітик недойобаний, бабку твою носороги дрючили в усі дири, слони бивнями пердолили, сука я тобі руки всі попехуярюю, вичислю по айпішнику, усю вашу їбанатську сімейку бензопилкою випиляю, одбійним молотком зачатий, всю рідню твою на хую вертів, сцанина осляча, ригань позорна, прабабку твою воскрешу і виїбу, весь твій рід дцпешний, хуєглот тупорилий, сестру твою в сраку одмудохаю, шо кров ніздрями піде, беньки видавлю і в очниці їбать буду, діти твої здохнуть від спіду, з якої ж гнилої пизди ти виліз, мать твоя подохне від раку мозку, син собаки, син собаки і бомжа, подожди чуть, тут твоя мамка рачки прилізла, щоб я їй на рот надавав, хоч привіт передай, поки їй конча через очі не бризнула, син бомжа і криси, син шлюхи і підараса, виблядок недоношений, я твою сестру в говні топив, тебе мамка з ложечки гімном годує, іди предку вздрочни, хай тобі руки порівняє, твоя прабабка ще й досі на окружній хуєсосить, вся твоя тухла сімейка, то йобаний товарняк з цистернами моєї кончі, ти один такий децепешний чи у вас це сімейне, їбло оффни, бо приїду мамку твою в жопу трахну, децепешних ще не їбав, мамка твоя з ішаками їблась, хотіла на аборті зекономить, а родила синка дегенерата, жертва інцесту, усім діди про войну розказують, а тобі як мамку твою дрючив дома після школи, гнойний підар, син бомжа і моісєєва, залупа тухла, хуєм не вдавись, син шлюхи і мєнта, твою мамку негри єбли в підворотні, син ішака і проститутки, в.їби гівна, син собаки і мєнта, здохни тварь, просто здохни, і мамка твоя хай здохне, і бабка, і прабабка, і прапрабабка, хай оживуть і знов подохнуть, і всі їхні хтонічні йобарі, як всі зразу отак та й оффнетесь, то можна і без мук, так тому і бути.

Ти син підзаборної хвойди, ти жертимеш гівно усіх святих відро за відром, дерев.яною ложкою розмальованою, поки над головами твоїх предків не зійдуть німби. І дітей своїх децепешних навчиш жерти гівно, якщо хочеш, щоб і з-за твоєї чмошної потилиці колись виліз німб. Син собаки і бомжа, в твоїх жилах тече сцанина настояна на муках блаженних вівцейобів, унікальна, як непорочне зачаття через жопу, не смій осквернити її ні єблею з нащадками мавп, ні навіть лизанням всевишніх хуїв. Міжгалактичні криси із палкими залупами і набряклими сисцями, що навколо них повилазила шерсть, аби тобі, жертві ветеринарного аборту, нащадку корости і раку мозку, було зручніше смоктати з них зоряну смегму, розбавлену блювотою агонізуючих богів. Позашлюбний син цвинтарного пікапера і святих мощів, бережи себе гнилого і трухлого для перших неземних некрофілів, голодних до пізнання космосу, як твоя мати шлюха, що їблась з бомжем за порцію помиїв, тебе зачинаючи. Вони дрючитимуть твоє посвячене очко удосвіта на краю безмежної вигрібної ями, повної кишок твоїх ненароджених дітей і кишлом мух-педофілів, і згадаєш ти себе в утробі, як там смерділо спідозними хуями, як ти ворочався, наче гусінь на голці шприца – вже тоді ти відчував себе особливим. Ти обраний для першої міжгалактичної оргії інвалідів-мутантів і корявих почвар, їхні радіоактивні, всі як один гордість заразних очколупів по той бік чорної енергії, хуї розітруть тебе на зоряний пил і вітер мікроскопічних, заряджених твоїм блаженним довбоїбізмом, частинок. Обригані властителі чорної енергії зберуть тебе докупи, як найтупорилішу головоломку із гною і калу, аби ти покаявся за гріхи всіх земних говнойобів. І не буде тобі, сину криси і собаки, прощення, доки не відхуесосиш всім вісімсот вісімдесят вісьмом всевишнім, без винятку заковтуючи їхню розпечену, як лава, кінчу своїх очей чорними дірами. І коли тебе, в пори йобаного аутиста, нарешті спіткає повна, як рот кінчі твоєї матері, темрява, чорна і непробудна, не смій, виблядок недоношений, чуєш, не смій подумати що не існує тому кінця краю бо на самісінькому дні цієї вигрібної ями головне до того часу не захлипнися ти обв.язково намацаєш її – Квінтесенцію 5!

Запакуй ЇЇ в пизду прабабці, що пройшла дві війни і три голоди, ні разу не підмившись. І здолає ще принаймні парсек, як серфердівамарія на хвилях сонячного вітру, слідом за допотопними Вояджерами назустріч неземному життю, аби нарешті догнати і перегнати злоїбучих буржуазних свиней, йобаних капіталістів.

06.06.2015
Читать комментарии (3)
Рейтинг Оценили
0

Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
В результате производством труб большого диаметра занимаются бездарности. (с)Рома Воронежский

"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"

"Книги - это кино для умных"

"Автор умер - но критик всё ещё жив".

"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с)

КОММЕНТАРИИ
Евгений Герман
2015-06-08 17:12:47
филантропный гуманизм - вот как я назову этот жанр

ну и реальное замечание по тексту:
в текстах так много авторского присутствия и вязкости мыслей, что не остается места для читателя, ему тесно среди такого плотного потока аргументов и авторских терминов.
с одной стороны это хорошо - текст как гвоздь в мозг, входит в сознание. с другой стороны, это как бдсм-диалог, когда один только воспринимает, а второй только транслирует смыслы.

хотя , я уверен, именно в этом и была задумка автора
Вражек
2015-06-09 09:36:43
хотя , я уверен, именно в этом и была задумка автора - йорнічаєш?)
здається мені, місце для читача, за яке ти так піклуєшся, трохи в іншій/попердній частині, яка "за задумкою автора" повинна би, точно карусель, розкрутити читача і викинути в цю от багнюку. тут же рече всевишній, так би мовити, - яке ще місце для читача.
дана квінтелогія не так збірка, як один твір. імхо звичайно
Евгений Герман
2015-06-09 13:02:13
кстати, приношу извинения - я случайно пропустил 4-ю часть и поэтому необъективен в критике.

прочту завтра - отпишусь

Зарегистрируйтесь чтобы прокомментировать
 

Art magazine Проза

Сайт группировки СТАН Давление света

Веб-каталог «Культурна Україна»

Літературний клуб МАРУСЯ

Буквоид

Редакция       Реклама и сотрудничество
© Все права на произведения принадлежат их авторам.
© Nvc

Свадебные торты на заказ Киев