|
 |
 |
|
|
|
|
|
22.03.1915, Перемишль, військово-польовий шпиталь російської армії.хоча воно й ніби минув тренд на історичних реставраторів ось так лежиш собі під подушкою трофейний австрійський зауер з рукояттю полірованого горіху підібраний з вбитого офіцера за мить до того фатального спалаху на якому війна скінчилась для тебе в сусідній палаті медсестричка іра кажуть дає потрогати себе заголюється якщо дуже просять плаче сердешні куди вже вам страждальці а в твоїй медсестра марина колишня вчителька народних шкіл вузьколиця й короткозора читає вголос кобзаря мружачись так наче взяла тебе й твою хіть на приціл шалено болить ліва нога хоч гарно пам’ятаєш як самотньо вона виглядала у відрі поміж інших ніг і рук як кривився на твій крик хірург як потім він закурив розбав нам трошки чистяку машо цей ювілейний святкуємо вночі сниться марина яка гладить по обличчі мій герой шепоче а потім довго танцює притискаючи твою відірвану ногу до своїх оголених грудей
|
|
Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"
"Книги - это кино для умных"
"Автор умер - но критик всё ещё жив".
"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с) |
|
КОММЕНТАРИИ
концовка хороша
Заплюсовал текст.
кльове таке
Заплюсовал текст.
Заплюсовал текст.
Заплюсовал текст.
Зарегистрируйтесь чтобы прокомментировать
|
2015-02-27 14:20:12