Редакция  Правила сайта Авторы  Проза  Поэзия  Критика  Другое Форум ТОП Комментарии Кандидаты Бездна Гостевая
В:тал:й

Ліс (теорія походження людей)

У лісі синьому від вологи і тихому від суму тумані йшли двоє. в очах скляних від недосипання тягнулись червоними нитками події ночі. а зараз ранок туман всі справи.

- от скажи мені, бобер - промовив лось до бобра, - як же так думаю я, ми наче відповідальні за цей ліс за простір цей, а ми ось так ходемо без діла. чи є для нас якесь виправдання і пояснення?

- ти розумієш що я думаю. життя воно як шматок трави - земля, земля, а ми тут проростаємо.

- земля?

- я розумію, - сказав бобер, - я розумію тебе це дивує і я знаю чому - ми вже йдемо день п'ятий без жінок і вина. ми йдемо навмання, а у руках лиш глечик з молоком

- уже кефіром

- уже кефіром. та йдемо ми ж не прсто так

- ми говоримо...

- ми говоримо. але про що!?

- про що?

- ми охоплюємо весь цей світ усі народження і смерті. усі зірки і сонця промені у наших рюкзаках. усю оцю мукУ і мУку

- я тут подумав, бобре, а звідки в тебе цей комбінезон?

- я в магазині купив його. так от, що я подумав. Ось є птахи. вони літають все бачать начє є над всіма. але ж для того щоб їм ті хмари розганяти птахам потрібно опускатися на землю поїсти тощо. І це я про всіх - усім потрібно опускатися на землю

- рибам не треба

- але ж риби це не птахи

- є риби що літають

- риби - не літають. це ілюзія польоту. вони просто інколи, коли нерест, намагаються йти проти течії.

- точно, брате, вони ідуть проти течії коли їх припре. навіть попри те що вони німі і риби. Серця їхні холодні мов макарони в холодильнику, але коли їх припре вони можуть.

Сонце вже гріло листя дерев, воно виходило із сірих розхристаних птахами хмар. Вітер задував у бобрячий комбінезон пожовкле листя. Під ногами осінні душі грибів топталися ось цими діалогами. І лось рогами гілки зачіпав. Вони вийшли до яру в якому потічками сіріла вода. Лось швиденько змайстрував дві качелі із вужів дерев і покинутих тракторних шин. Ні в кого не було цигарок, бо вони не палили. Були тверезими.

- я б закурив, - сказав лось, - ти знаєш я б зараз закурив

- а?

- кажу, закурив би

- ааа...

Вони сіли на колеса і почали кататися. Качелі скрипом розпилювали цей ліс на дві частини і з нього мало би политися тепле варення сьогоднішнього дня.

- ти знаєш людей?

- людей... я знаю пару людей але це не найкраще, що я знаю в житті.

Лось здивовано глянув на бобра. Два роги лося виглядали як два знаки питання. Бобер побачив спантеличеність друга тому пояснив:

- ну... люди злі

- а чому?

- Є така теорія: Був лише чоловік. жінок взагалі не було. І бродив цей чоловік по світу, як тут ми з тобою. збирав дозрілу ожину у карпацьких горах, любив котів і солов'їв, придумував колесо, велосипед і парасольку. Та було йому сумно і незатишно. Хотів він ще чогось від цього світу. Сни йому снилися неспокійні. І хотів він свою голову притулити об груди пишні і м'які. Хотів він в озері купатися, але топитися в очах і так щоб кожен день. І от одного разу він вирішив щось із середини віддати абись створилась жінка

- серце?

- ні - ребро. Серце йому треба було, щоб слухати себе самого сидячи у картонній коробці з-під холодильника. І ось цей чоловік ходив днями та ночами і придумував якою ж має бути жінка. Для цього він навчився її оспівувати і малювати, складати вірші і відкривати бутіки. Придумав гроші і бритву для гоління. Тому ця жінка і створилася. Із нього. ти розумієш? потім народився у них син який почав також мріяти про жінку, але вже не про одну. І ось у тих жінок народилися і ще сини. І так їх стало до холєри багато тих людей, що коли чоловік мріяв про жінку, то вона, десь така омріяна, почали з'являтися у інших місцях. І тоді чоловіки почали шукати тих жінок. Але ж людей стало багато, як сіна у скирті. Для того вигадали зброю, щоб розчищати собі шляхи. І ось так появилися війни. І помирали чоловіки залишаючи після себе своїх створених незнайдених жінок. І тому зараз на землі більше жінок ніж чоловіків. Жінки ж у свою чергу поділилися на два табори - перші почали розбивати серця чоловічі, мов порцелянові білі тарілки із візерунками польових квітів, аби ті пересали намріювати нових жінок. Але від того чоловіки ставали ще жорстокішими і злішими. вони собі науявлювали різних стерв, відьом і ворожок щоб ті заливали їхню порожнечу на місці серця та ребра якимись надіями прогнозами погоди і гороскопами. І ось через тіло чоловіка яке вже схоже радше на друшляк і втікала його душа у небо. так і утворювалися чорні дощові хмари що холодними краплями оплакують долю свою туманну , падаючи з висоти пташиного польоту на нашу землю і траву. Та були інші жінки, які намагалися знайти своїх чоловіків. і ось коли вони об'єдвувалися чоловік вкладав душу свою у жіноче серце й розум, натомість жінка варила йому борщі чи просто була його найбільшим скарбом і досягненням в житті.

- а можна питання?

- так звичайно, мій друже

- так а в якому?

- що в якому?

- в якому магазині ти цей комбінезон брав?

- біс його знає. Магазин комбінезонів, якось так...

Птахи ключем летіли у свої замкИ. У зАмках їх чекали із хлібом і рушниками. Подув вітер запахом хурми. Фісташки хрустіли під ногами. І так сідало сонце вже за обрій. Ось так минали дні у цьому лісі.

07.12.2013
Читать комментарии (0)
Рейтинг Оценили
0

Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
В результате производством труб большого диаметра занимаются бездарности. (с)Рома Воронежский

"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"

"Книги - это кино для умных"

"Автор умер - но критик всё ещё жив".

"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с)

КОММЕНТАРИИ

Зарегистрируйтесь чтобы прокомментировать
 

Art magazine Проза

Сайт группировки СТАН Давление света

Веб-каталог «Культурна Україна»

Літературний клуб МАРУСЯ

Буквоид

Редакция       Реклама и сотрудничество
© Все права на произведения принадлежат их авторам.
© Nvc

Свадебные торты на заказ Киев