Редакция  Правила сайта Авторы  Проза  Поэзия  Критика  Другое Форум ТОП Комментарии Кандидаты Бездна Гостевая
Лука Жолудь

ка*ка на ніч

мені за кожен текст хочеться вибачатися.)

- Не лізь у холодильник!

- Я просто дивлюсь!

- Ти би поїла нормально, і не займалась дурницями.

- А можна я просто його відкриватиму і закриватиму?

КатІ ховалася там, коли їй було погано, коли її ображали інші діти. Вони плювали на неї, маленькі слізки від образи текли по личку, вона відкривала дверки холодильника, і сльози замерзали разом з слюною, перемішувались і ставали льодом. КатІ не хотіла, щоб хтось бачив її тоді. Вона зменшувалась до розмірів плавленого сирка і ховалася у 3-му ряді за кефіром та ковбасою.

На той час льодинки відпадали, холод приємно пощипував її кубічне тільце.

КатІ майже спокійна, майже щаслива.

Вона, можливо, забагато їла. Мама все примовляла, що її ніхто не полюбить, бо не зможе обняти – таку повну і неповоротку. А катІ не розуміла її зауважень, адже вона будь-коли могла стати завбільшки з плавлений сирок, і зможе поміститися на долоньці свого коханого. Коли він у неї з”явиться.

Вночі катІ пробиралася до свого друга з книжкою з казками, притягувала крісло зі спинкою поближче до холодильника, відкривала дверцята, підпирала їх бильцем крісла і читала казку, а він підсвічував їй своїм жовтуватим вогником. катІ ніколи не було холодно біля нього, тоненька кірка льоду покривала її дитячу шкіру, а молоденький шар сальця оберігав від переохолодження.

Над ранок мати знаходила спляче дитя у кріслі перед відкритим холодильником. Крісло мов острівець серед озера, що з”явилось за ніч, і повненький ангел, права сідничка якого не поміщалась на сидінні.

Сьогодні їй хтось запхав жуйку у волосся і на додачу полили все фарбою. Волосся нагадувало, ні, нічого не нагадувало.

катІ підстригли, тепер вона схожа на товстого хлопчика. Повненьке янголя знову ховало свої сльози в холодильнику.

Так би тривало довго, якби у їхньому класі не з'явився новий вчитель. катІ закохалася. На той час волосся відросло, але молодий жирок подорослішав.

«Такий як він повинен мати багато жінок», - думала вона, і подумки причісувала розкуйовджене волосся. Математик, пояснюючи нову тему, малював формули на шкільній дошці, відчував як волосся вирівнялося і стало сумирним, ніби хтось причесав його.

катІ виростала, переходила з класу в клас, у неї почали рости груди, які однокласники раз за разом намагалися помацати. катІ втікала, вона не розуміла, що таке дружба.

На математика кинула око географічка. Географічка заплітала волосся в дульку і зачіплювала гренадлями. Географічка корчилась у посмішці, щоб йому сподобатися. Географічна приносила до школи тортики з желе і сметанковим кремом.

катІ незабаром закінчує школу, але й далі шукає опори не в людях, а холодильниках.

- Цієї ночі буде казка про кота в чоботях, - оголосила, відкривши дверцята холодильника, дівчина. І як і 3, і 4, і 7 років тому вмощувалась у крісло й читала від світла холодильного.

Вона рідше почала зменшуватися до розмірів сирка, бо був ризик піддатися спокусі, і залишитись тут назавжди.

Якось, вертаючись зі школи, катІ зустріла дівчат з паралельного, вони почали штурхати, казали «коханка математика, звідки в тебе стільки сала, давай ми тебе заріжемо і зробимо шашлик?» Вони говорили багато поганих речей – катІ не розуміла всього, але всередині робилося солоно, а це значить, що тіло реагує на їхні слова, осолонюється. В ті дні сіль у її тілі, здавалось, перевищувала рівень цукрів, катІ перетворилась на справжній плавлений сирок – солоний, може, навіть пересолений. Блискуча упаковка без наліпки про назву і виробника, катІ ховалась на найвищій полиці аби ніхто її не дістав і не з”їв. Так добре було, тулитись однією стороною до скла, а трьома іншими вбирати холод. „я залишусь тут назавжди” – думала собі, зсередини все зісохлось вона не хотіла плакати, от тільки якось так по-сирковому медитувати.

катІ зникла, а потім з”явилася, через 5 днів. Отак з нізвідки зайшла до батьківської спальні, помітно схудла, але одразу запитала, що в них на вечерю? Вчитель математики ходив незачесаний, тобто він пробував розчесатись, але нічого не виходило, воно його не слухало, воно потребувало когось іншого. А коли катІ зайшла до класу, волосся само швидко уклалось на свої місця, воно хотіло їй подобатися. Математик теж зрозумів, що хоче подобатися катІ. Він хотів, щоб цей пухкий ангел у дівочому тілі любив його.

Вони призначили додаткові уроки математики у нього вдома. Цифри кружляли над катІ і Леонардом, а вони ігнорували їхні танці, бо їм подобається хотіти взаємно подобатися.

Леонард і катІ вибрались з міста назавжди, втекли, залишивши її батькам лист із датою весілля. Вони ловили своє кохання як рідкісного птаха, відчували, що час наступає на ноги, пробирається до колін, дьоргає за руки. Вони стали містер і місіс, пан і пані, і сиділи цілувались закохано у ванні, мили взаємно спини милом і водою, сплітали пальці в пальці, рухали головами в такт музиці, що лилася пташиним співом десь над головою під деревом дубовим, майстрували колиску для їхньої майбутньої дитини. Вони прагнули завжди взаємно подобатися одне одному.

Але якось до вагітної катІ підібралась лиха жінка, можливо, циганка, сказала, що не буде їй щастя, що її послала географічка, що математику загрожує біда, якщо вона не зникне – вона бачить це у своїх видіннях. катІ злякалась за свого чоловіка і за свою дитину, Леонард знайшов її, заплакану, на підлозі, тремтячу й наполохану як лань перед дулом мисливської рушниці.

катІ вирішила знов стати сирком. Леонард погодився заховати її на найвищій поличці між ковбаскою та кефіром – як колись. Поцілував вагітну дружину і вже прямокутний плавлений сирок поклав у холодильник.

Пройшов рік, а катІ не поверталась, вона ж мала народити дитинку, їхнього первістка.

Леонард один, розтріпаний і нещасний, серед цифр, тригонометрії, іксів та ігреків. Йому нема кому взаємно подобатися. Сирок запліснявів по боках. Одна частина в нього була ніби здута, але Леонард знав, що то їхня дитинка. Кожного дня розмовляв з ними – з коханою дружиною та сином, все питав, тримаючи сирок у руці, коли повернуться, згадував щасливі місяці спільного життя, роздумував з ними про всі хвилини свого самотнього, питав, чим то поснідати і сам відповідав, волосся на голові хвилювалося перед сирком.

Вона повернеться. Але ще треба почекати, сиркова вагітність триває значно довше, ніж людська...

07.07.2013
Читать комментарии (11)
Рейтинг Оценили
4 Марина Левандович, Евгений Герман, atex, Оксана Осмоловська.

Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
В результате производством труб большого диаметра занимаются бездарности. (с)Рома Воронежский

"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"

"Книги - это кино для умных"

"Автор умер - но критик всё ещё жив".

"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с)

КОММЕНТАРИИ
Евгений Герман
2013-07-08 10:02:19
Заплюсовал текст.
Евгений Герман
2013-07-08 10:02:52
многое понравилось
atex
2013-07-08 19:55:29
Заплюсовал текст.
atex
2013-07-08 19:55:57
ужас как хорошо!
atex
2013-07-08 19:56:55
буквально пройтись, убрать слова повторы, но интересно и так.
матковский
2013-07-09 18:21:12
нет, на полноценный рассказ не тянет. Есть удачные метафоры, но образное мышление надо тренировать еще.

Сырок всё испортил, честное слово.
Лука Жолудь
2013-07-10 13:02:22
дуже дякую за ваші коментарі.буду працювати
Оксана Осмоловська
2013-07-10 17:54:26
Заплюсовал текст.
Оксана Осмоловська
2013-07-10 17:54:47
за все, крім сирка
Марина Левандович
2013-12-29 00:58:39
Заплюсовал текст.
Марина Левандович
2013-12-29 00:59:02
довольно таки симпатичный сырок)

Зарегистрируйтесь чтобы прокомментировать
 

Art magazine Проза

Сайт группировки СТАН Давление света

Веб-каталог «Культурна Україна»

Літературний клуб МАРУСЯ

Буквоид

Редакция       Реклама и сотрудничество
© Все права на произведения принадлежат их авторам.
© Nvc

Свадебные торты на заказ Киев