Редакция  Правила сайта Авторы  Проза  Поэзия  Критика  Другое Форум ТОП Комментарии Кандидаты Бездна Гостевая
Зоре_слава

Одержимість

Вона була в полоні надто дивної та безглуздої, абсурдної та нелогічної, як на її вік, що давно вийшов за рамки юності, мрії. Вона не відчувала ані чистого, непорочного повітря, яким не було б страшно дихати, ані твердого ґрунту під ногами, від ходьби по якому не втомлювалися б кінцівки. Її життя – не марш і не ходьба, і не стрибок з парашуту, і не короткочасне шоу різнокольорових феєрверків у густо заштореному пітьмою небом. Її життя – не блаженство, і не успіх, та й не розчарування, і не невдача, і не відсутність елементарної фортуни, що, бувало, кожному поставить руку підтримки на зніяковіле плече. І то навіть не казка, ба, навіть не драма, і не сповідь, навіть не загадка, а, радше вигадка. Так жити страшно й небезпечно, хоча вона цього не усвідомлює й продовжує бути не здатною провести межу між реальністю та ілюзією. Їй просто так більше подобається – бути одержимою. Чим, запитаєте ви? Мрією, чи то параноєю, чи то жертвами власної бурхливої фантазії та наївної уяви. Їй подобається не знати, коли закінчується реальність і починається вигадка. Їй подобається підсолоджувати каву рафінадом, який вже давно закінчився. Їй подобається ховати гроші у книги, все намагаючись зібрати ту неймовірну суму на роками омріяну та мільярди разів спроектовану в уяві мрію. Їй подобається економити гарячу воду та робити чай вранці, переливаючи у літровий термос, та ввечері запалювати ароматичну свічку, перечитуючи сентиментальні історії не надто відомих та успішних авторів, що так само не знали життя, як і вона. Ніхто не знав – щаслива чи нещасна, просто була вона дивна та хвора. Просто одержима – це істинно її слово, пафос її долі, білі лаштунки ледь не з шифону, що, немов легким вітром, закриють авансцену, де саме закінчувалася постановка останньої дії п’єси драматурга-романтика.

Вона жила не комунальними платежами, не роботою і не сім’єю, не самоосвітою і виконанням примітивних хатніх обов’язків. Тут лише купа брудного посуду і скрипуча дерев’яна підлога, і протяги зі старих вікон. Це не її дім, в неї є інший. Той, що давно спроектований незрілою уявою. Він чекає на неї, як і вона, бо живе і марить ним-єдиним. Отож, жила вона не комунальними платежами і рутиною, як сусіди і колеги на роботі, а мрією, банальною і до нудоти солодкою.

І от одного разу вона таки побачила океан, відчула його ритм, прислухалась до мелодики й динамічності хвиль, зафіксувала в пам’яті колір, подібний до її очей, запам’ятала його ніжні дотики, його захоплену гру її волоссям. Вона жила біля океану близько місяця, купуючи найдорожчі вина, одягаючи найпрекрасніший одяг, витрачаючи гроші геть нерозумно, дозволяючи собі всі можливі розкоші. Та це не те, чого їй прагнулося.

Мрія її була приреченою, та не на життя, бо насправді вона мріяла померти красивою, не прозаїчною і ніким не обговорюваною смертю. Такою, яку б хотілося змалювати імпресіоністам. Самозречено й віддано вона впала в обійми океанських хвиль, яке грало її волоссям та білою шифоновою сукнею. Плавати не обов’язково було, глибина там неосяжна. Лише декілька незграбних рухів руками, немов останні спроби випробувати життя. А коли відчула, що йде на дно – посміхнулась і випустила з рук невелику пляшку з-під рому, в якій фотографія двох людей. Вона мріяла померти так само красиво, як і він. Вдалося це їй чи ні, відомо лише художнику-мариністу, якому вже остогидло бачити безглузді самогубства чи іронічні збіги обставин. Але він ще геть юний і незрілий. Він ще не пізнав одержимості. Він ще не знає, що з нього зробить життя і яка смерть за ним прийде. Навряд чи така ж, як на його картинах, де було елементарне фотографування жінки з посмішкою на устах, хоч і посинілими губами, блідим тілом і понівеченою сукнею із білого шифону та чоловіка зі скуйовдженим чорним волоссям, з трохи зведеними бровами, немов у суворості, чи в напруженні, чи у не зовсім властивому для нього панічному страху. Художник мріятиме про інакшу смерть, спокійну і менш маніакально естетичну. Художник щасливий. Він не пізнав одержимості.

11.04.2013
Читать комментарии (2)
Рейтинг Оценили
0

Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
В результате производством труб большого диаметра занимаются бездарности. (с)Рома Воронежский

"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"

"Книги - это кино для умных"

"Автор умер - но критик всё ещё жив".

"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с)

КОММЕНТАРИИ
Евгений Герман
2013-04-15 14:46:48
слишком много пост-структурального экзистенциализма
Оксана Осмоловська
2013-04-20 06:31:03
вона жила у мареві сонних снів, снила сонною сонністю ранку. все довкола таке впізнаване і, водночас, у голові такий нелогічний хаос, оцелот, Кафка, електрочайник. вона снила його сонними повіками з сонним котом на сонних грудях. кота насторожувала її одержимість і іноді він тікав від неї, а вона спала далі. сонна сонність сну, ранкова ранковість ранків.

Зарегистрируйтесь чтобы прокомментировать
 

Art magazine Проза

Сайт группировки СТАН Давление света

Веб-каталог «Культурна Україна»

Літературний клуб МАРУСЯ

Буквоид

Редакция       Реклама и сотрудничество
© Все права на произведения принадлежат их авторам.
© Nvc

Свадебные торты на заказ Киев