Редакция  Правила сайта Авторы  Проза  Поэзия  Критика  Другое Форум ТОП Комментарии Кандидаты Бездна Гостевая
Лука Жолудь

лишай

трохи прози

В будинку було напівтемно – можливо, через те, що зима – і короткий день, а трохи і через те, що електричного світла в ньому не було давно. Тепло? Там було тепло та й усе. Звідки воно виходило і куди йшло – тепер це не так і важливо. Тепло таке, що дозволяло тілу не замерзнути і не захворіти.

У Їди, крім неї, жив ще хтось, але вона сама не знала хто. Не те, щоб вона його не бачила – не могла запам’ятати. І чи був це все той самий, чи інший. В неї точно був кіт, весь у лишаях. А вона ніколи того не помічала. Ходила за ним з ранку до вечора, повторювала рухи. Кіт сидів і вилизував свої рани, зализував, кіт ними снідав, обідав і вечеряв. Вони були варті одне одного. Кіт худющий, звивався по землі, потягувався, зазирав до дир – у пошуках мишей а чи пригод.

Їда повзала по землі, ходила на чотирьох, чухалась торкаючи ногою за вухом, її сукні вже давно не були схожі на сукні. Волосся хтось розчісував та періодично підрізав.

Якось я зайшла до неї. Серед людей кажуть, в гості, але ми ніколи не ходили одна до другої в гості. Я заходила до неї, щоб переконатися, чи ще жива.

В хаті вже темно, тільки сніг знадвору освітлював кухню – тому навколо було трохи синьо. Їда лежала на спині, Їдин кіт лежав поряд. Вони щось розглядали на стелі.

- Привіт, Їдо!

- Ага.

- Що ви там розглядаєте на стелі? – мимоволі піднімаю голову до верху, бо так як дивляться вони – знаково, таке дивлення заворожує, скляні очі переходять від точки до точки.

- Здається, я хвора. – сказала Їда, почухавши себе десь між ногами.

Якось я принесла для неї сукню – на її день народження. Вірніше, невідомо, коли у Їди день народження, але того дня я прийшла до неї з грушками – і ми вирішили, що цей день – 13 вересня, буде її днем народження. Так-от, на її день народження я принесла для Їди сукню – справжню, красиву і чисту. Світлу таку – вона личила до темних очей і білих рук. Їда негайно скинула зі себе усе, що мала і почала міряти сукню. Я вперше бачила її груди, плечі, талію – вона була прекрасна! Такого досконалого тіла не було ніде на світі. Мені захотілось вимити її – торкатися мочалкою і милом, поливати глеком з водою, мити волосся – темні каштани.

Як тільки Їда одягнула сукню, раптом впала на землю, почала крутитися, вертітися, тертись спиною об тверду землю, об піч, вона висипала на себе попіл і роздувала навколо, вона почала дерти сукню, її майже котячі нігті, розривали декольте сукні.

Я розгубилась:

-Їдо, тобі не сподобався мій подарунок?

Вона не відповідала, продовжувала катулятися. З часом затихла.

-Завжди мріяла про білу сукню – відповіла згодом, коли тиша вже валила мене з ніг і я думала про те, як втекти.

-Тоді що трапилося з тобою?

Вона в темноті здвигнула плечима:

-Я завжди боялась чистоти.

Так я дізналась, чому в неї отак є – напівбрудно, не завжди чисто і не цілком брудно. Хоч хтось за нею однозначно доглядає. Чи не кіт той обдертий?

- Я хвора. – сказала, ніжачись на печі і чухаючись між ногами, Їда.

- З чого ти взяла? Виглядаєш звично.

- Щось у мені росте. Зовсім інше. І я боюсь, що не можу справитись з ним. Коли воно виривається назовні, лоскоче мене і я сміюсь так як ніколи до того. Я ж не вмію сміятись! Я нічого не вмію, окрім як спостерігати за Котом. І тепер воно – таке велике і потужне.

- Їдо, я тебе не розумію! Поясни, що сталось!

Тут вона піднімає свою сукенку – вкотре помічаю, що Їда трусів не носить, та недивно зовсім. Закидає ноги за голову так, що сідниці і дітородні дирки дивляться у стелю, і раптом звідти як почне валити потік! Що то було? Кров? Кисіль? Борщ? Вона трохи розвела ноги, і всі дири її злились в одну, утворюючи прірву, з якої витікала магма. А Їда реготала. Виглядало, що їй справді весело, що хтось лоскоче, і вона не може стриматись, щоб не реготати отак голосно.

І тут я подумала – це заразно! Це 100% заразно! І той її кіт! Він все знав! Він прибіг не знати звідки і почав вилизувати з підлоги ті рідини. Я бачила як лишаї з його шкіри зникають, як виростає просто таки офігезна шерсть – таким блискучим він ніколи не був.

«Шо за фігня?» думала я. Коліна тремтіли, але я не могла просто так звалити звідти. Вся хата потопала у неймовірному запахові. Він виходив разом із магмою з промежин Їди. Квітами встелялась підлога. Я не знала як це припинити. І тут вхопила Їду за ноги і поклала на їх на підлогу, повернула землі. Течіння припинились. Регіт стих. Їда сиділа мовчки, зсутулена, з очей скрапували сльози – рожеві. Її сльози пахли трояндами.

Я втікала з Їдиного дому що було сил. Хоч насправді це я так зараз розповідаю. Я не пам’ятаю як звідти вийшла. Єдине, про що можу зараз думати, це те, що я тепер теж заразна. Свербить між ногами.

.

.

16.01.2013
Читать комментарии (8)
Рейтинг Оценили
0

Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
В результате производством труб большого диаметра занимаются бездарности. (с)Рома Воронежский

"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"

"Книги - это кино для умных"

"Автор умер - но критик всё ещё жив".

"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с)

КОММЕНТАРИИ
Евгений Герман
2013-01-16 17:01:22
в целом читабильно.
автору нужно следить за повторами и долгими пояснениями - про тепло долгие пояснения вначале и про свет - вряд ли тут нужно это.
запах роз - фи - штампик.

работать над стилистикой - не гнаться за внешней красотой. любому тексту куда нужнее неожиданность фраз и метафор.
Лука Жолудь
2013-01-16 19:55:43
дяку. та.в мене величезні і неосяжні проблеми зі словами.
Вражек
2013-01-17 11:35:59
дітородні дирки - о_О?
стандартно - є "цікавенький" фрік, якого "треба" описати. жодного повноцінного персонажу, образу, конфлікту, підтексту. ще й мунспіч подекуди доставляє, але то не так критично.
Лука Жолудь
2013-01-21 13:51:30
пробачте мою необізнаність, але що таке мунспіч?
Вражек
2013-01-21 15:19:17
пробачаю.
moon speech
мав на увазі, що мова оповідача подекуди кострубата
матковский
2013-01-23 16:47:16
это хтоническая эротика, вы ничего не понимаете. на рассказ не претендует. дорабатывать и избегать аморфности сюжета
Евгений Герман
2013-01-23 16:50:45
"вас обманули - вам продали гораздо более дорогой мех" (с)

Макс, твой каммент претендует на звание "лучший за месяц"
матковский
2013-01-23 17:00:05
пытаюсь найти хорошую иллюстрацию для этого текста

Зарегистрируйтесь чтобы прокомментировать
 

Art magazine Проза

Сайт группировки СТАН Давление света

Веб-каталог «Культурна Україна»

Літературний клуб МАРУСЯ

Буквоид

Редакция       Реклама и сотрудничество
© Все права на произведения принадлежат их авторам.
© Nvc

Свадебные торты на заказ Киев