Редакция  Правила сайта Авторы  Проза  Поэзия  Критика  Другое Форум ТОП Комментарии Кандидаты Бездна Гостевая
Вражек
Смотреть инфо »
Проза Поэзия
Другое

Акт 2: Каріна

драматургічні спроби. акт з перформативної п.єси-балагану на 5 чоловік. події відбуваються в підземному переході.

Дійові особи

Єгор – продавець преси. Звичайний чоловік років тридцяти, вдягнений в джинси, светр, куртку, туфлі. Нетовстий.

Ліда – продавщиця овочів. Пристаркувата, дебела жінка із відгодованими пузом, грудьми і сідницями. Вдягнена в довгу буру дублянку, через що здається ще більшою, з-під дублянки визирає ще довша спідниця, на голові хустка, на ногах чоботи.

Валентин – продавець квітів. Хлопець років двадцяти п.яти, він вдягнений в спортивний костюм, шапочку і кросівки – нічого незвичайного.

Каріна – продавщиця чебуреків. Струнка дівчина з красивою, рельєфною фігурою, не надто худа. Вона вдягнена в тісний латексний комбінезон обов.язково із зіпером на роті, черевики на високих підборах. Кожного разу, коли Каріна говорить, вона змушена розстібати зіпер і, відповідно, застібати по завершенню репліки чи діалогу. Ноги її між собою сковані кайданами, також мається сферична гиря, на зразок тих, що були колись у каторжників.

Зінка – продавщиця жіночої білизни. Невисока дівчина з чималими персами і «пивним» черевом, фігура майже відсутня, дівчина має модну зачіску. Вдягнена Зінка в кофтинку поверх гольфу, рейтузи або тісні джинси, які тільки зайвий раз підкреслюють курйозність її комплекції, і кросівки.

Акт 2: Каріна

Кіоск Каріни повернений задом до аудиторії, глядач бачить, що відбувається всередині. На ногах у дівчини кайдани, сковані між собою ланцюгом. Також до ніг прикована сферична гиря на ланцюзі. На столешні лежать щипці та серветки, в чані (балії, ванночці) кипить олія з чебуреками. Під прилавком висять одноразові кульочки.

Інші чотири кіоски, як і годиться, знаходяться по іншу, дальню для глядача, стінку підземного переходу.

!

Валентина не видно за квітами. Єгор дістає з-під прилавку стопку газет і журналів, зв.язаних капроновою ниткою навхрест, ставить на прилавок. Потім виймає з-під прилавку невеличкий кейс, звідти дістає ножиці і ріже нитку, сідає. Бере верхню газету, поспіхом оглядає, потім відокремлює шпальту, починає вирізати силуети людей, які складує в той же кейс.

Ліда стоїть з відкритою пляшкою, вільною рукою вона починає лічити свій товар.

Ліда: Ходить гарбуз по городу, питається свого роду: «Ой чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?» Обізвались огірочки (Ліда зупиняється на огірках і бере один) гарбузові сини й дочки (п.є з горла, характерно видихає): «Іще живі, ще здорові (їсть огірок) всі родичі гарбузові!»

Після даної процедури Ліда просто тупцює, як це роблять в мороз. Паралельно цьому розмовляють Каріна із Зінкою.

Каріна: Слухай, Зін, а дай мені он ті трусики глянути, з метеликом!

Зінка: Це комплект.

Каріна: З ліфчиком?

Зінка: Ага.

Каріна: Ну давай і ліфчик.

Зінка: Тобі рожеві, блакитні чи може бежеві?

Каріна: Бежеві давай.

Зінка: Що ти заладила – давай та давай! Підійди і візьми?

Каріна: Ну подай будь-ласка – ти ж все рівно там без діла маєшся.

Зінка зітхає і робить незадоволену гримасу, та все ж нахиляється до картонової коробки, деякий час там копирсається, шукає необхідний комплект спідньої білизни. Тим часом Каріна щипцями в балії перевертає чебуреки, один ненароком висковзує і падає додолу, все тими ж щипцями Каріна його підбирає і кидає назад в киплячу олію.

Зінка (підносить Каріні целофанову упаковку): Один ще є, я вже було подумала, що бежевих не залишилось.

Каріна: Я ж поміряю?

Зінка: Тільки запакуєш, як було! Чула?

Каріна (переконливо киває): Хоч перекусити? Я пригощаю.

Зінка: Та ні, я ще нічого не продала.

Зінка йде в напрямку свого прилавку. Каріна починає розпаковувати комплект спідньої білизни. Зінка різко розвертається і йде назад до Каріни.

Зінка: Хоча давай! Бо щось аж в животі бурчить – доки цих покупців дочекаєшся, то і з голоду помреш (натужно сміється).

Каріна сміється у відповідь і виловлює чебурека, але той висковзує зі щипців, падає назад в чан, Каріна кладе комплект на прилавок, щоб допомогти собі другою рукою. В неї вона бере серветки і так хапається за чебурек, тільки-но той з.являється з киплячої олії. Швидко засовує страву в одноразовий пакет і подає Зінці.

Зінка: Скільки з мене?

Каріна: Та я ж сказала, що пригощаю..

Зінка: Та перестань! Скільки?

Каріна: Бери так!

Зінка дістає купюру і протягує Каріні.

Зінка: Візьми!

Каріна (дратівливо): Та припини ти!

Зінка (також починає психувати): Бери! Мука і м.ясо – не казені!

Каріна: Із-за одного чебурека не збіднію!

Зінка кладе купюру поверх комплекту, що на прилавку. Розвертається і йде. Каріна бере купюру і протягує Зінці.

Каріна: Зін, забери, бо ображусь.

Зінка: Це я ображусь – за кого ти мене маєш!

Каріна: Мені для подруги не шкода!

Зінка: Я не жебрачка – прогодувати себе можу. Заховай гроші!

Каріна (невдоволено): Ну ти даєш!

Ліда трясе жменею квашеної капусти в сторону Зінки.

Ліда: Дитино, візьми капусточки, щоб не в сухом.ятку!

Зінка не звертає на тітку уваги. Ліда якусь мить з надією дивиться на Зінку, потім знизує плечима, дістає пляшку, відкорковує її зубами, хиляє і закусує капустою, що в руці.

!

Поки жінка п.є, з-за квітів з.являється Валентин, він іде до Ліди. Ліда поспіхом витирає руку об фартух.

Ліда (не так запитує, як констатує): Синку, тобі як завжди.

На цих словах вона вже починає діставати малосольні огірки, три штуки. Подає в кульочку Валентину.

Ліда: Я от скільки живу, а ні разу не чула про таке оце, як ти робиш…

Той бере і мовчки віддає купюру.

Тим часом Каріна ховає гроші, продовжує розпаковувати комплект спідньої білизни. Вона бере трусики, нахиляється і починає вдягати. Встромлює одну ногу, але не втримується і падає на сідниці.

Єгор(миттєво): А куди це Каріна пропала?

Зінка(здивовано): Тільки що була на місці.

Сидячи Каріна вставляє іншу ногу, але ланцюг між ногами не дозволяє довести справу приміряння до логічного завершення.

Єгор: Не могла ж вона під землю провалитись.

Зінка: Може в туалет відійшла.

Зінка промовляє дану фразу одночасно з Лідиним «як ти робиш…»

Ліда(жартує, дивлячись на Валентина, чи той сміється): Ага, під прилавок присіла…

На Ліду уваги ніхто не звертає. Валентин мовчки забирає свої огірки і повертається до квіток. З чану на Каріну бризкає олія – дівчина підхоплюється і починає швидко діставати чебуреки, поспіхом вона складує їх прямісінько на целофанову упаковку, в якій ще лишився бюстгальтер.

Валентин в кожну вазочку з квітами відрізає по шматочку огірка. На кожен ярус розходиться рівно по огірку, але без «срачки» – всі три Валентин навмисне не кришить, але з.їдає. Ліда спостерігає за Валентином із неприхованим здивуванням.

Зінка: Карін, що це ти ховаєшся?

Весь цей час Зінка їсть чебурек. Вона відкушує шматок так, що кульок йорзає по обличчю, і нахиляється до картонного ящика, в якому зникають її голова і руки. Стоїть так деякий час, потім випрямляється, щоб знову вкусити чебурека, сказати відповідну репліку і вивісити ще одні труси чи бюстгальтер, знову пірнає до ящика.

В той момент, коли Каріна з.являється з-під прилавку, Єгор дістає папку (для аркушів формату А2) і кладе на прилавок поміж чемоданчиком і стопкою газет. Дістає аркуш, кладе поверх папки. На аркуші вже наклеєні кілька газетних вирізок. З чемоданчика Єгор дістає канцелярський клей. Чоловік міркує – він дивиться то на аркуш, то в кейс, судячи з усього, наповнений вирізками, копирсається рукою, шукає необхідний образ. Нарешті обирає і обережно клеїть на папір. Час від часу відволікається, щоб поговорити, але знову повертається до своєї справи.

Каріна(іронічно-роздратовано до Зінки): Ну вибач, у мене тут спеціально обладнаної примірочної нема.

Єгор (до Зінки): Чого це вона така сердита?

Зінка(прожовує): Гроші… (демонструє Єгору чебурек) не хотіла брати.

Зінка пірнає до ящика, Єгор розуміючи киває. Тим часом Каріна знову нахиляється, виймає з трусів спочатку одну ногу, потім іншу. Розпрямляється – Каріна збентежена, вона мізкує, як же його так вдіяти. Нахиляється і спочатку просовує гирю в труси, а потім ноги, але ланцюг між ногами все-одно заважає вдягти повністю. Каріна знімає труси, вона засапалася: тягати гирю – справа тяжка.

Каріна: Слухай, Зін, а в тебе нема таких самих, але щоб розстібались по бокам!?

Єгор (до Зінки, вказуючи підборіддям на свій прилавок): Приглянеш?

Єгор полишає своє заняття, підводиться, виходить з-за прилавку і прямує до краю сцени – туди, де гіпотетично в підземному переході має бути темний закуток. Обличчям до публіки. Єгор розстібає ширінку і мочиться в зал посвистуючи. Струшує, застібається, йде на східці, дістаючи на ходу цигарку. Підкурює її за мить до того, як зникнути за кулісою. Весь цей час продовжується спілкування Зінки і Каріни.

Зінка: З метеликом?

Каріна киває.

Зінка: Нема. А що, ці не підходять?

Каріна: Тіснуваті.

Зінка: Дивно. Ти, наче, в нас дівка струнка – без зайвого жирку…

Каріна: А які є, щоб по бокам розстібались?

Зінка: Зараз гляну.

Нахиляється до ящика. Тим часом Каріна акуратно складає трусики і хоче їх заховати до упаковки, але купа чебуреків заважає їй це зробити, тож Каріна зіштовхує їх назад до чану з олією. Нашвидкуруч серветками протирає целофан від жиру і ховає трусики до упаковки.

Ліда не витримує.

Ліда (до Валентина): Ні, ну ти мені скажи, де ти про таке почув, щоб від цього квітки довше зберігають свій вигляд?

Валентин незворушно продовжує робити свою справу. Ліда невдоволено вертить головою, типу «боже-боже, що з нього взяти», відкриває пляшку і знову лічить власний товар.

Ліда: Обізвалася морквиця, гарбузовая сестриця(бере трохи «корейки»): «Іще живі, ще (п.є з пляшки і характерно видихає) здорові (нюхає і їсть моркву) всі родичі гарбузові!»

Зінка: Тобі комплект чи просто труси?

Каріна: Тільки труси.

Зінка: Є отакі от.

Каріна: І все?

Зінка: Не знаю. Це перші, що знайшла…

Каріна: Ладно, давай поки що ці, спробую, як вони на мені сидітимуть, може ці застібки ще муляти будуть…

Зінка (невдоволено): Ну що в тебе за манера – все давай…

Каріна (улесливо): Ну будь-ласочка, я ж тебе пригостила…

Зінка зітхає, але підносить труси Каріні. Забирає комплект, що не підійшов. Повертається і доїдає чебурека, як це робила напередодні, пірнаючи в ящик. Каріна ж розпаковує рожеві трусики, досліджує їх, особливо застібки з боків. Бере щипці для чебуреків, мокає їх в чан з олією, дмухає, щоб трохи охололи, і натирає ними боки, де орієнтовно мають лягти застібки. Кладе щипці і вдягає труси. Зінка випрямляється, вона дожовує чебурек.

Зінка: Ну як?

Ліда хмільна, їй потрібно всюди вставити свого носа.

Ліда: Як в молодості (щиро сміється)!

Каріна: Нормально, але трохи незвично. В тебе нема дзеркала?

Зінка: Нема.

Каріна здивовано і допитливо дивиться на Зінку. Обоє кілька секунд стоять оторопіло. Після сміху у Ліди починається гикавка.

Зінка (виправдовується): Та я сама, як дзеркало. От вийди з-за прилавка – я скажу, личить тобі чи ні.

Каріна: В трусах?

Зінка: Так тут же всі свої!

На цій репліці всі припиняють займатись своїми справами і пильно слідкують за Каріною. Валентин саме завершує свій ритуал. Єгор визирає з-за куліси із недопалком в зубах, востаннє затягується і викидає його за куліси. Ліда затамовує подих – гикавка припиняється.

Каріна (ніяково): Може ти підійдеш сюди, подивишся?

Валентин, сповнений надії, вибирає квіточку і прямує до Каріни. Єгор повертається на своє торгове місце, розташовується.

Зінка: Знаєш, чебурек чебуреком, а я вже задовбалась туди-сюди бігати! Ще день не починався, а в мене вже ноги гудуть!

Каріна (улесливо): Я тобі серветку дам…

Зінка: У мене свої є.

Дістає упаковку з серветками, витирає руки і губи від жиру.

Саме підходить Валентин, подає квіточку і намагається зазирнути за прилавок, щоб побачити Каріну нижче пупа. Каріна ж підходить до прилавку впритул. Всі інші персонажі зникають в пітьмі, світло падає тільки на двох. У Ліди знову гикавка.

Каріна: Чого тобі?

Валентин ловить момент, коли Каріна розстібає зіпер, щоб запитати, вставляє троянду їй в зуби, притуляє палець дівчині до вуст.

Валентин: Тсссс!

Вказівним пальцем іншої руки показує – один. Каріна прибирає його руку від свого рота, бере щипці, дістає чебурек і кладе його в пакет з-під трусів, туди ж ложить троянду, бутоном вниз, до чебурека. Кокетливо подає пакет Валентину. Той бере пакет і дає взамін купюру. Каріна кокетливо відмовляється, але настирливий хлопець перехиляється через прилавок і соває купюру їй в трусики. Каріна дає Валентину легенького ляпаса. Валентин дістає з пакету троянду і на повні легені вдихає п.янкий аромат. І все це відбувається під супровід Лідиної гикавки.

Куліси.

25.12.2012
Читать комментарии (14)
Рейтинг Оценили
4 Евгений Герман, Триша, Оксана Осмоловська, Андрій Момут.

Вот проблема с этими творческими людьми: они всегда желают быть композиторами, художниками и писателями.
В результате производством труб большого диаметра занимаются бездарности. (с)Рома Воронежский

"Пииты - будьте хорошими людьми! Берегите лес и бумагу - пишите в сети!"

"Книги - это кино для умных"

"Автор умер - но критик всё ещё жив".

"Рукописи не горят - но, в основном, не тонут" (с)

КОММЕНТАРИИ
Оксана Осмоловська
2012-12-25 16:57:43
Заплюсовал текст.
Оксана Осмоловська
2012-12-25 17:03:26
Оце сижу в маршрутці, читаю з телефона, і господи мій боже, як я на моменті з запиханням чебурека в пакет з-під трусів старалася не заржати вголос)))
Вражек
2012-12-25 17:49:23
мені мій рідер (назвемо це так) на запитання стосовно п.єси "а як тобі гумористична складова?" відповів:
"о_О яка ще гумористична складова!?"
ототаке)
Оксана Осмоловська
2012-12-25 19:00:58
странно) п*єса - стьоб у чистому вигляді. немає жодного речення, де б не було стьобу.
Триша
2012-12-26 01:06:10
"як це робила напередодні" - тобто вчора? Шота не то.
Вражек
2012-12-26 11:11:25
до цього, мається на увазі.
ну да, трохи некоректно, тре підправити.
Триша
2012-12-26 01:06:21
Заплюсовал текст.
Евгений Герман
2012-12-26 12:55:24
не маю часу - в суботу прочитаю
Андрій Момут
2012-12-26 18:37:24
Заплюсовал текст.
Евгений Герман
2013-01-04 12:26:47
Заплюсовал текст.
Евгений Герман
2013-01-04 12:27:20
борщаговский Эжен Ионеско
Вражек
2013-01-04 13:01:10
кстаті да. щось таки є схоже)
Вражек
2013-01-04 13:02:56
Евгений Герман
2013-01-04 14:45:11
я там среди фамилий Коцарева увидел - сижу и думаю: зачем его ещё и на русский переводят???!!!! чтобы эффект от жизнедеятельности в два раза увеличить?

если серьёзно - хоть и не хочу идти, так ещё и не смогу. храни нас всех Слово!

Зарегистрируйтесь чтобы прокомментировать
 

Art magazine Проза

Сайт группировки СТАН Давление света

Веб-каталог «Культурна Україна»

Літературний клуб МАРУСЯ

Буквоид

Редакция       Реклама и сотрудничество
© Все права на произведения принадлежат их авторам.
© Nvc

Свадебные торты на заказ